Виступи, доповіді, презентації на засіданнях ШМО. Гавриленко В.В.

2025-2026 н.р. 

«Текстоцентричний підхід у формуванні мовленнєвих компетентностейшколярів
Текстоцентричний підхід – це спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток мовленнєвих умінь та навичок на текстовій основі. Цей підхід визначає текст як комунікативну одиницю, що має власну структуру і характеризується такими основними ознаками, як зв'язність, завершеність, інформаційність тощо 
У сучасному світі інформаційних технологій освіта постійно перебуває в процесі трансформації. Упровадження сучасних методів навчання є необхідністю для підготовки молодого покоління до життя в цифровій епосі. Особливо важливим є використання текстоцентричних технологій, які сприяють підвищенню якості навчання та розвитку мовних компетенцій учнів на уроках української мови.

Текстоцентричний підхід у навчанні передбачає активне використання різних текстів для організації уроків та стимулювання пізнавальної діяльності учнів. Тексти можуть бути різних жанрів та стилів, адаптовані до вікових особливостей учнів, що дозволяє забезпечити індивідуалізацію процесу навчання.

Один із ключових аспектів використання текстоцентричних технологій - це розвиток мовленнєвих компетенцій. Під час роботи з текстами учні активно використовують свої мовні знання та навички, розвивають уміння аналізувати, інтерпретувати, порівнювати текстові матеріали. Використання різноманітних текстів - від художніх до наукових - дозволяє залучати учнів до активного вивчення предмету, що сприяє його кращому засвоєнню.

Однією з форм роботи з текстами є текстовий аналіз. Учитель може пропонувати учням аналізувати текст на різних рівнях: від розуміння лексичного значення окремих слів до розкриття глибинних ідей та тем. Такий підхід сприяє розвитку критичного мислення учнів, їхньої здатності аргументувати власні думки та погляди.

Крім того, текстоцентричні технології допомагають удосконалити навички письма. Працюючи з різноманітними текстами, учні можуть учитися аналізувати структуру тексту, виокремлювати головну думку, практикуватися у створенні логічних та зв’язних текстів. Такий підхід сприяє формуванню вмінь написання творів різних жанрів, збагачує словниковий запас та вдосконалює стилістику мови учнів.

Важливим аспектом використання текстоцентричних технологій є їх інтеграція з іншими предметами. Вивчення текстів з природознавства, історії, географії та інших дисциплін сприяє збагаченню знань учнів та формуванню їхньої універсальної компетентності.

Безумовно, успіх використання текстоцентричних технологій залежить від професійної підготовки вчителя, його здатності креативно підходити до планування та проведення уроків. Учителі забезпечують доступність інформаційних технологій, створюють цікаві уроки, у яких текстовий матеріал інтегрується з іншими методами навчання.

Таким чином, використання текстоцентричних технологій на уроках української мови стає ключовим фактором у розвитку мовних компетенцій учнів. Для ефективного використання текстоцентричних технологій на уроках української мови слід звернути увагу на :

·  різноманітність текстів  (варіюйте типи текстів на уроках, використовуйте художні тексти, інформаційні статті, новини, літературні твори тощо; різноманітність текстів стимулює зацікавлення учнів та розвиває їхню здатність адаптуватися до різних мовних жанрів);

·  взаємодію з текстом  (залучайте учнів до активного спілкування та діалогу під час роботи з текстами, ставте запитання, пропонуйте дискусії, допомагайте учням розкривати основну думку та ідеї тексту);

·            креативні завдання (створюйте креативні завдання, що вимагають від учнів створення власних текстів, наприклад, оповідань, рецензій, статей тощо; це сприятиме розвитку творчих здібностей та самовираження);

·            колаборативну роботу (заохочуйте колаборативну роботу між учнями під час аналізу та обговорення текстів; групова робота дозволяє вчителю більш ефективно спрямовувати діяльність учнів та створює атмосферу співпраці та взаємодопомоги);

·            інтеграцію з іншими дисциплінами (використовуйте текстовий матеріал для інтеграції з іншими предметами; наприклад, під час  аналізу літературних творів можна вивчати історичний контекст чи географічне положення, пов’язані з діями персонажів);

·            використання різноманітних технологій (використовуйте сучасні інформаційні технології під час роботи з текстами; використовуйте інтерактивні дошки, електронні підручники, веб-ресурси, аудіо- та відеоматеріали, що зробить уроки більш цікавими та змінить підхід до навчання);

·            особистий підхід (враховуйте інтереси та індивідуальні особливості учнів під час вибору текстів для роботи, це допоможе створити більш персоналізовану атмосферу навчання та зацікавить кожного учня);

·            оцінювання (при використанні текстоцентричних технологій звертайте увагу на розвиток мовних та комунікативних компетенцій учнів, установлюйте критерії оцінювання, що стимулюють активну участь учнів у процесі роботи з текстами).

Використання текстоцентричних технологій на уроках української мови є актуальним і ефективним підходом до навчання. Цей підхід допомагає створити сприятливі умови для розвитку мовленнєвих навичок, критичного мислення та творчих здібностей учнів, а також сприяє їхній активній участі в процесі навчання. Учителі, які впроваджують текстоцентричні технології на уроках української мови, роблять навчання цікавим та захоплюючим, адаптуються до потреб учнів та сприяють їхньому успішному розвитку.

Створення психологічного комфорту в класному колективі  як запорука
подальшої успішної роботи( адаптація)

  У житті першокласників настав новий етап, вони стали учнями і вступили в ще непізнаний світ, в якому панують свої правила і обов’язки. Всі діти різні, і тому комусь буде складно адаптуватися  новому світі, а комусь навпаки легко. Часто для дітей початок навчання  в школі може стати важким випробуванням. Хоча б однієї наступних причин:

✔      Проблеми з вимогами вчителя.

✔      Проблеми з новими правилами життя у класній спільноті.

✔      Проблеми зі зміною режиму дня, сімейної обстановки.

            Фахівці в області вікової психології вважають, що про готовність дитини до школи слід судити за наступними компонентами:

✔      Інтелектуальна готовність - пов’язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, уява, увага, пам’ять, сприйняття, мовлення.

✔      Особистісна готовність – навички і здатність дитини контактувати з однокласниками та вчителем; уміти спілкуватися з однолітками;  діяти разом з іншими, поступатися, підкорятися, за необхідності; уникати конфлікту; якості, які забезпечують їй безболісну адаптацію до нового соціального оточення.

✔      Соціально – психологічна готовність  – полягає у певній системі вимог, які будуть поставлені дитині під час навчання; емоційна і соціальна сфери оточення дитини.

✔      Фізична готовність – загальне здоров’я дитини, розвиток дрібної моторики.

Згідно з цими критеріями розрізняють три рівня адаптації до школи:

✔      Високий рівень.

Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом, розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

✔      Середній рівень.

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом з тим потребуй контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

✔      Низький рівень.

Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, в нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і вихователів; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.

            У першому класі Високобайрацької гімназії  у 2025 – 2026 навчальному році навчається 4 особи, з них 2 дівчаток і 2 хлопчики.

            Два місяці навчання в школі показують, що соціально – психологічна адаптація дітей проходить по – різному.

            З високим рівнем адаптації немає жодного учня. Так як діти ще неповністю здатні працювати за аналогією, не завжди можуть робити висновки, неповністю  розрізняють тимчасові проміжки, декому з них важко утримувати правило і дотримуватися цього правила; учні відчувають ще деякі труднощі, працюючи за інструкцією заданому плану; не завжди відповіді  співвідносять з питанням, а підпорядковують своїм думкам. Іноді не уважно слухають вказівки вчителя, а через це й не співвідносять свої дії з ними, не завжди можуть виконати доручення без контролю, інколи зазнають труднощі при вирішенні ускладнених завдань.

            До середнього рівня я можу віднести двоє учнів: Брайченка Олександра і Соменко Алісу.  Ці діти успішно адаптувалися до навчання у школі. Зазвичай у них переважає гарний настрій, активне ставлення до навчання, діти позитивно ставляться до школи, її відвідування не викликає негативних переживань. Розуміють навчальний матеріал, але деякі завдання виконують тільки при контролі з боку вчителя. Основний зміст навчальних програм засвоюють, але бувають зосереджені тільки тоді, коли зайняті чимось для них цікавим і зрозумілим. Труднощі викликають хвилювання, зміну настрою.

            Двоє учнів мають дещо низький рівень адаптації – це Міщенко Єгор і Логвин Софія. Ці діти ще не в повній мірі  можуть проявляти самостійність, не справляються з самостійними роботами, засвоюють навчальний матеріал фрагментами, вимагають постійного спонукання до дії, нагадування, частково можуть працювати тільки з контролем з боку вчителя. У дітей низький кругозір, недостатня поінформованість.

            Двоє учнів мають логопедичні порушення: Брайченко Одександр  і Соменко Аліса, вони відвідують логопедичні заняття у нашій гімназії. Брайченко Олександр відвідує заняття логопеда в м. Кропивницький.

            Допомога у навчанні надається всіма батьками, але звичайно по - різному. Знайомство з сім’ями дозволило зрозуміти спосіб життя батьків, їх традиції, духовні цінності, взаємини, виховні можливості.

            Можна зробити висновок, що вступ до школи змінив весь спосіб життя дитини, з’явився важливий вид діяльності – навчання, новий тип стосунків з однокласниками, шкільними друзями, вчителями, батьками  і дорослими. Період входження в шкільне життя, тобто соціально – психологічна адаптація, у кожного першокласника проходить по – різному. Дітей в цей час підтримують як педагоги, так і батьки. Щоб краще і легше проходив процес адаптації моїх вихованців до навчання в школі, я організувала підготовчі заняття майбутніх першокласників, які тривали півроку двічі на тиждень. З першого дня навчання першокласників у школі постійно вела за дітками спостереження і досліджувала, кому з них потрібна допомога вчителя чи батьків. Проводила як колективні так й  індивідуальні бесіди на різну тематику, бесіди з охорони життя і здоров’я дітей та ментального здоров’я,  бесіду за круглим столом «Ти став школярем», організовувала перегляд тематичних мультфільмів та пізнавально -  розвивальних відеофільмів, екскурсію по школі; екскурсії та виходи в природу. Постійно особливу увагу приділяю питанню культури поведінки та дружби і товаришування в класі та з іншими дітками. За 2 місяці навчання в школі мої вихованці постійно приймали активну участь у всіх заходах, які проходили в школі, а саме:
волонтерська допомога ЗСУ, тематичні конкурси малюнків, участь у концерті до Дня Учителя, участь у проведенні свята Осені та виготовленні поробок з природніх матеріалів, участь в акції для тварин «Тепло серця в кожній монетці», виготовляли листівки для своїх бабусь і дідусів до Дня людей похилого віку, прийняли участь у Дні читання книг та Тижні БЖ з дорожнього руху. Соменко Аліса прийняла участь  VІІІ Всеукраїнському конкурсі фоторобіт у рамках проєкту «Безпечна країна» у 2 номінаціях «Молодь за безпеку дорожнього руху( 2 місце в конкурсі голосування) та « Моя безпечна країна – власне бачення безпеки своєї країни та її майбутнього» (1 місце в конкурсі голосування). Обидві роботи увійшли в 10 кращих робіт, так що чекаємо кінцевого результату.

У  навчанні та вихованні першокласників я користуюся такими порадами психолога:

1. Формувати позитивний психологічний клімат в учнівському колективі:

✔      враховувати макро і мікросоціальні умови розвитку колективу першокласників та їх батьків;

✔      регулювати взаємовідносини між учнями класу шляхом виявлення й усунення конфліктних ситуацій.

2. Враховувати індивідуально – характерологічні особливості учнів:

✔      В роботі з нестриманими дітьми необхідно уникати гострих кутів, щоб не ускладнювати відносин і гальмувати  їх збудливість.  Розмовляти спокійним тоном, не підвищувати голос. Висока емоційність учнів може призвести до плачу – в роботі з такими учнями не скупіться на ласку, усмішку, підтримку;

✔      В роботі з тривожними – намагатися перебороти їх негативний емоційний стан, підвищувати самооцінку. Обережно використовувати критику;

✔      з гіперактивними – високий потенціал, резерв до роботи. Тому їм не завадить додаткова індивідуальна робота.

3. Уникати критики учня при свідках, уникати вживання слів «Завжди», «Ніколи» - заперечливих слів та речень.
4. Хваліть учнів за найменші досягнення.

Отже, адаптація до школи моїх першокласників ще не повністю завершилася, а значить є над чим працювати далі. Але хочеться зазначити, що позитивні зміни відбуваються з кожним днем  і результати покращуються.

                                                           

Чинники успішного формування предметних і ключових компетентностей молодших школярів

проблемою модернізації змісту освіти у спеціальній школі. Актуальним на сьогодні є формування ключових компетентностей учнів. Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих, економічних завдань.

      Основою формування ключових компетентностей є досвід

 здобувачів освіти, їх потреби, які мотивують до навчання, знання та вміння, які формуються в різному освітньому середовищі (школі, родині), різноманітних соціальних ситуаціях і зумовлюють формування ставлення до них.

       European Reference Framework (англ. Європейські еталонні рамки) визначають вісім основних компетентностей:

·        Спілкування рідною мовою.

·        Спілкування іноземними мовами.

·        Знання математики та загальні знання у сфері науки і техніки.

·        Навички роботи з цифровими носіями.

·        Навички заради здобуття знань.

·        Соціальні та громадянські навички.

·        Ініціативність та практичність.

·        Обізнаність та самовираження в сфері культури.

Державний стандатр базової і повної середньої освіти

Визначає такі види компетентностей:

·        Громадянська компетентність.

·        Загальнокультурна компетентність.

·        Здоров¢язбережувальна компетентність.

·        Інформаційно-комукаційна компетентність.

·        Комунікативна компетентність.

·        Між предметна естетична компетентність.

·        Міжпредметна  компетентність.

·        Предметна (галузева) компетентність.

·        Предметна мистецька компетентність.

·        Проектно-технологічна компетентність.

·        Соціальна комперентністью

Державний стандарт початкової загальної освіти визначає

такі види компетентностей:

·        Громадянська компетентність.

·        Комунікативна компетентність.

·        Міжпредметна компетентність.

·        Міжпредметні естетичні компетентності.

·        Предметна компетентність.

·        Предметна математична компетентність.

·        Предметна природознавча компетентність.

·        Соціальна компетентність.

Основне завдання сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості.

Зупинилася на основних напрямках реформування освіти.

        Формування ключових компетенцій реалізується в освітніх галузях і навчальних предметах. При цьому кожний  предмет  забезпечує реалізацію тих складових з моделювання життєвих ситуацій

         Компетентісно орієнтоване навчання вимагає застосування методів, які передбачають активну діяльність учнів .

До таких належать:

·                 Продуктивні ( вивчений теоритичний матеріал   застосовується на практиці);

·                 Евристичні, або частково-пошукові (окремі елементи нових знань учень знаходить завдяки розв¢язанню пізнавальних завдань);

·                 Проблемні ( учень усвідомлює проблему і знаходить шляхи її вирішення);

·                 Інтерактивні (активна взаємодія всіх учнів, під час якої кожний школяр осмислює свою діяльність, відчуває свою успішність).

          Одним із найефективнішим є методи інтерактивного навчання, організація якого передбачає використання рольових ігор, які сприяють формуванню навичок і вмінь,  виробленню цінностей,створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.

         Найбільш цінними з точки зору компетентнісного підходу є індивідуальна навчальна діяльність , робота в парах, групах.

         Доцільно використовувати нетрадиційні методи навчання. До таких методів, що використовуються в початкових класах, належать дискусія, сенкан, обери позицію, метод прес, асоціативний кущ, мозковий штурм, криголам, рюкзак, круги Венна, добре чи погано і т.д.

·        доступних учням з урахуванням віку та ступеня дефекту.

·        Диференційований матеріал з урахуванням рівнів розвитку дітей.

·        Раціональне співвідношення завдань для тренування і творчого використання.

·        Завдання, що передбачають роботу в парі й групі, фронтальну та індивідуальну.

 

Формування у здобувачів освіти відповідального ставлення до результатів навчання

Обов'язок — усвідомлення особистістю громадських і моральних вимог.

Почуття обов'язку тісно взаємопов'язане з відповідаль­ністю.

      Відповідальність — якість особистості, що характеризується праг­ненням і вмінням оцінювати свою поведінку з точки зору користі або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з суспільними нормами, законами.

      Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відпові­дальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до вико­нання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги. Недоречно ді­лити правила поведінки на основні й другорядні, коли за порушення одних учень несе відповідальність, а недотри­мання інших залишається непоміченим. Відповідну робо­ту слід проводити також з батьками учнів. Адже правила охоплюють основні обов'язки школярів, сумлінне вико­нання яких свідчить про їх загальну вихованість. Щоб до­помогти школі у виробленні в учнів якостей, передбаче­них цими правилами, батьки мають знати їх, володіти еле­ментарними педагогічними прийомами для формування цих якостей.

   Надзвичайно важливим у професійній майстерності вчителя є вміння під час навчальної діяльності учнів розвивати в них почуття обов’язку і відповідальності в навчанні. Це призведе до того, що діти намагатимуться перемогти всі ймовірні труднощі, відчуватимуть радість від цих перемог, навіть з тих предметів, до яких не мають безпосереднього інтересу.
   Навчання – це не стихійне повсякденне пізнання, тут необхідні спеціальні уміння та навички. До моменту закінчення початкової школи учням необхідно мати основний запас якостей: посидючість, терпіння, уважність, спостережливість, відповідальність.

   Вони повинні вміти читати, аналізувати текст, володіти письмом, навичками рахунку. І якщо з якихось причин учителі та батьки не навчили дітей, не виробили в них відповідні навички – тоді їм важко вдається досягти успіху у середній та старшій школі. Вони не можуть проявити свої сильні сторони й викликають враження учнів малоздатних.

   Проте є учні, які в молодшій школі навчалися легко і досягли успіху без особливої напруги. Коли ускладнюється шкільна програма, вимоги та навантаження збільшуються, а уміння та бажання працювати немає, учні перестають отримувати звичні заохочення. Навчальні  неуспіхи, необхідність знов завойовувати авторитет призводять до зникнення мотивації до навчання, і дитина перестає вчитися.

   „Треба” – не завжди  вагомий  для дитини аргумент.  Ніщо не зможе краще переконати дитину в необхідності виконання тих чи інших вимог і обов'язків, як сформованість її мотивації до відповідального стилю поведінки.

   Відповідальне ставлення дитини до своїх обов'язків може спонукатися такими мотивами, як страх, жадібність, корисливіть, розважливість, гордість, честолюбство, марнославство, заздрість. Але оскільки такі мотиви не є моральними, то й не дають підстави говорити про засвоєння дитиною етичної норми „бути відповідальним” .
      Позитивними ж мотивами відповідального ставлення до дорученої справи можуть слугувати:

 1. Турбота про благо ближнього (розуміння дитиною потрібності своїх зусиль для інших), спонукання співчутливості і совісті.
  2. Розуміння доцільності зусиль, цілеспрямованість.
  3. Отримання  задоволення від вчасного і старанного виконання дорученого.   

      Як зазначає О.Ф.Плахотний, відповідальність не виникає сама по собі, а зароджується, розвивається і виховується, закріплюється тими суспільними умовами, у яких живе особистість. Це – важкий і тривалий процес, який іде паралельно із формуванням почуття обов’язку і людської гідності.   

     На формування молодшого школяра  як відповідальної  особистості впливає не тільки  його включення в діяльність та отримання позитивних результатів (завершеність справи, добросовісне її виконання, отримання задоволення від роботи як самим виконавцем, так і оточуючими людьми), але й характер взаємин молодшого школяра з людьми.

     Тому важливо навчити дитину вміння суб’єкт-суб’єктної взаємодії:  вести діалог, керувати своєю поведінкою, колективно обговорювати підсумки роботи, давати самооцінку своїм діям, застосовувати навички  міжособистісної взаємодії – безкорисливо ділитися тим, що маєш (іграшками, їжею, знаннями); проявляти  розуміння, настроюватися на переживання іншого, надавати йому посильну допомогу; приносити радість не тільки собі, але й людям, які поруч; брати важчу або більшу частину роботи на себе.

      Дорослим потрібно зважати на той факт, що відповідальність не виникає сама по собі, а зароджується, розвивається і виховується, закріплюється тими суспільними умовами, у яких живе молодший школяр.

      Недостовірний та суперечливий характер інформації, негативні приклади дійсності сприяють формуванню в молодших школярів помилкових уявлень  про етичні норми, припустиме і неприпустиме в їхній поведінці.

      Тому для вироблення навичок  відповідальної поведінки в дітей молодшого шкільного віку потрібно:

         - формувати правильні етичні знання, вміння і навички етичної поведінки;

         - розвивати мотиваційну сферу;

         - сприяти набуттю позитивного досвіду комунікативної взаємодії;

    - формувати механізми саморегуляції поведінки.   

       Але пам’ятаймо:  діти вчаться на прикладах дорослих. Скільки не вчи дітей бути відповідальними, вони все-таки поводять себе так,  як  батько з матір’ю. Тільки відповідальні батьки можуть виховати відповідальних дітей. Тому так важливо, щоб дитина щоденно бачила  зразки відповідальної поведінки своїх батьків.     

       Якщо хочемо, щоб дитина була самостійною та відповідальною, маємо усвідомити, що там, де вибір – там і помилки. „Не помиляється той, хто нічого не робить”, - наголошує народна мудрість. Потрібно дати дитині право не тільки на вибір, але й на помилку. Адже не розбивши чашку чи тарілку – не навчишся їх мити, не порізавши палець – не навчишся користуватися ножем.

       Коли дитина помиляється, не варто робити їй зауваження, а тим більше, перетворювати помилку на трагедію;  не слід і виконувати за дитину те, з чим вона може впоратися самостійно, оскільки такими  методами відповідальність не виховаєш.

   Якщо в дитини щось не виходить, особливу увагу слід звернути на те, як це краще зробити  наступного разу. Дитина має усвідомити, що відмова від задуманого чи перекладання своєї провини на інших не вирішують проблеми.

Методи формування почуття обов'язку і відповідальності у навчанні

До них належать: переконання, позитивний приклад, практичне привчання до виконання вимог, створення сприятливих умов для спілкування, заохочення і пошуку, оперативний контроль за виконанням вимог, осуд, подяка, нагорода та ін. Методи і прийоми стимулювання обов'язку і відповідальності взаємодіють з методами виховання, що пов'язує процеси навчання і виховання.

Урок метелика

(Притча)

     Одного разу в коконі з’явилася маленька щілина. Людина, що випадково побачила це, годинами стояла і спостерігала, як через цю маленьку щілину намагається вийти метелик.  

     Минуло багато часу, метелик ніби залишив свої зусилля, а щілина залишалась такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе, що міг, і ні на що інше в нього не було більше сил.
   Тоді людина вирішила допомогти метелику. Вона взяла ніж і розрізала кокон. Метелик зараз же вийшов. Але його тільце було слабким і немічним, крильця були прозорими і ледве рухалися.

   Людина продовжувала спостерігати, думаючи, що ось-ось крильця метелика розправляться і зміцніють і він полетить. Нічого не трапилось!

    Залишок життя метелик тягнув по землі своє слабе тільце, свої нерозправлені крильця. Він так і не зміг літати. 

    А все тому, що людина, бажаючи допомогти, не розуміла того, що зусилля, щоб вийти через вузьку щілину кокона, необхідні метелику, щоб рідина з тіла перейшла в крильця і щоб метелик міг літати. Життя змушувало метелика з трудом покидати цю оболонку, щоб він міг рости й розвиватися.
       Іноді саме зусилля необхідне нам в житті. Якби  нам дозволено було жити, не зустрічаючись з труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, як зараз. Ми б ніколи не змогли б літати. 

   Я просив сили. А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.
   Я просив мудрості. А життя дало мені проблеми для вирішення.

   Я просив багатства. А життя дало мені  розум і мускули, щоб я міг працювати.
   Я просив можливість літати. А життя дало мені  перешкоди, щоб я їх переборював.
   Я просив любові.  А життя дало мені  людей, яким я міг допомагати у їхніх проблемах.

   Я просив благ. А життя дало мені  можливості.

   Я нічого не отримав з того, про що просив. Але я отримав усе, що мені було потрібно. 

«ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ STEM-ОСВІТИ

НА УРОКАХ  МАТЕМАТИКИ»
Сьогодні в Україні відбувається процес реформування системи освіти, головним завданням якої визначено формування компетентнісно-розвиненої особистості, що здатна критично мислити, самостійно вчитись, всесторонньо збагачуватись знаннями, оцінювати власні можливості, а також орієнтуватись у сучасному інформаційно-комунікаційному середовищі. Адже знання у ньому є основним стратегічним ресурсом, і вміння грамотно здобувати їх впродовж життя надзвичайно важливе для особистості XXI століття. Одним із напрямків інноваційного розвитку природничо-математичної освіти є система навчання STEM, завдяки якій діти розвивають логічне мислення та технічну грамотність, вчаться вирішувати поставлені задачі, стають новаторами, винахідниками.

STEМ-освіта дозволить зміцнити та вирішити найбільш актуальні проблеми майбутнього. Головна мета впровадження STEM-освіти полягає у реалізації державної політики з урахуванням нових вимог Закону України «Про освіту» щодо посилення розвитку науково-технічного напряму в навчально-методичній діяльності на всіх рівнях   .

Основні ключові компетентності концепції «Нової української школи» гармонійно входять у систему STEM-освіти, створюючи основу для успішної самореалізації особистості і як фахівця, і як громадянина. Впровадження системи STEM-освіти продиктовано вимогою «нової економіки».  У віддаленому майбутньому з’являться професії, які будуть пов’язані з технологією і високотехнологічним виробництвом на стику з природничими науками. Здобуття сучасних професій потребує всебічної підготовки та отримання знань із різних освітніх областей природничих наук, інженерії, технологій та програмування, напрямів які охоплює STEM-освіти  .

STEM-технології вимагають від учнів великих здібностей до критичного мислення, вміння працювати як в команді так і самостійно. Вивчення навчального матеріалу повинно відбуватися по темам, які поєднують декілька предметів, матеріали яких тісно пов’язані між собою та мають практичне застосування.

STEM-освіта за допомогою практичних занять демонструє дітям можливість застосування науково-технічних знань в реальному житті. На кожному уроці учні: планують і розробляють моделі сучасної індустрії; створюють проекти, намагаються запропонувати власну модель; аналізують, роблять висновки, пов’язують їх з життєвими ситуаціями, з власним досвідом. Це дає їм можливість бути більш впевненими у власних силах, навчитися йти до поставленої мети, долати поразки, перевіряти свою роботу багато разів, але не зупинятися перед перешкодами.

 Працюючи в групах, учні вільно висловлюють власну думку, відстоюють її, вчаться правильно формулювати та презентувати свою роботу. Чим більше вони займаються практичною роботою, тим більше розкривають власні здібності та проявляють зацікавленість до технічних дисциплін. Це дає можливість правильно вибрати майбутню професію, навчитися розуміти складну термінологію, підготуватися до сприйняття життя.

Працюючи за основними напрямками STEM-освіти, вчитель формує в учнів найважливіші характеристики, які визначають компетентного фахівця:

·           уміння побачити проблему;

·           уміння побачити в проблеміякомогабільшеможливихсторін і зв’язків;

·           уміннясформулюватидослідницькезапитання і шляхи його вирішення;

·           уміннязрозумітигнучкість як нову точку зору і стійкість у відстоюванні своєї позиції;

·           уміння бути оригінальність, відхід від шаблону; уміння до перегруповуванняідей та зв’язків;

·           уміння до абстрагування або аналізу;

·           уміння до конкретизаціїабо синтезу; уміння знайти гармонію в організації ідеї.

 Це дозволить наблизити зміст різноманітних сфер науково-технічної діяльності людського суспільства до навчального процесу.

Уроки в школі, за STEM-технологією, дозволяють не тільки вивчати теоретичний матеріал, але і закріплювати знання за допомогою можливостей практичного застосування різноманітних завдань, які можуть бути настільки цікаві, що їх трудність не викликатиме неприйняття в учнів.

 Отже, можна зробити висновок, що одне з основних завдань сучасної школи — створити умови для різнобічного розвитку підростаючого покоління, забезпечити активізацію і розвиток інтелекту, інтуїції, легкої продуктивності, творчого мислення, рефлексії, аналітико-синтетичних умінь та навичок з урахуванням можливостей кожної дитини. Сучасні методи забезпечують активну взаємодію учнів і вчителя в навчальному процесі. Особливо ефективним у навчанні є формування комунікативних і мовленнєвих компетенцій здобувачів освіти.Застосування STEM-технології сприяє розвитку навичок критичного мислення та пізнавальних інтересів.

    Одним із ефективних засобів формування компетентностей є дослідно-проектна діяльність. Проектна діяльність – одна з найперспективніших складових освітнього процесу, яка створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетенції: мовленнєві, інформаційні, політичні та соціальні. Самостійний пошук знань, їх систематизація, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему і приймати рішення відбувається саме через метод проектів. В основі методу проектів лежать розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, удосконалення критичного мислення .

Проект як засіб реалізації STEM-освіти у школі дозволяє органічно інтегрувати знання учнів з різних дисциплін під час розв’язання реальних проблем, обумовлює їх практичне використання, генерує при цьому нові ідеї, формує всі необхідні життєві компетенції. Реалізація методу проектів на практиці змінює роль вчителя під час навчального процесу. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності учнів.

Одним із дієвих засобів є практико-орієнтовані завдання. Під практико-орієнтованими завданнями розуміють завдання, умови яких є описом ситуацій із повсякденного життя учнів. Прикладом таких завдань можуть бути завдання на складання текстових задач після проведення виробничих екскурсій; практичні роботи, пов’язані з безпосереднім вимірюванням, спостереженням, збором необхідної інформації; задачі на купівлю товарів, оптимізацію витрат тощо. Можна запропонувати п’ятикласникам такі завдання: «Обчисліть площу класної кімнати, виконавши необхідні вимірювання», «Обчисліть довжину плінтуса, необхідного для оздоблення класної кімнати. Скільки вимірів необхідно зробити, враховуючи, що кімната має форму прямокутника?», «Визначте довжину власного кроку та виміряйте кроками довжину і ширину спортивного майданчика біля школи. Якою буде його площа в кроках? В сантиметрах?».

Учні із задоволенням працюють над проектами на уроках математики. Прикладами виконаних проектів є інформаційні проекти у 4-му класі «Загадковий світ натуральних чисел», «У світі трикутників». Під час захисту проектів діти вчаться слухати своїх товаришів, аналізувати їхню думку, зіставляти зі своєю. Оцінюючи інших, учні вчаться оцінювати себе, у них формується вміння жити серед людей.                
Соціальний заказ суспільства диктує, що здобувач  освіти  повинен знайомитись з оточуючим світом не тільки на теоретичному рівні, а й на практиці. Об’єднати теорію та практику можливо, якщо використовувати освітню робототехніку на уроках. Вона дозволяє відтворювати на уроках динамічні схеми, зробити демонстрацію дослідів яскравою, кольоровою та більш наочною, а у школярів формуються навички проектування, конструювання та програмування. Використання робототехніки дозволяє суттєво покращати навички учнів в таких дисциплінах як математика, фізика, інформатика, технологія. Зі слів Елада Інбара, засновника компанії, що займається інтеграцією роботів у навчальний процес шкіл США, коли діти взаємодіють з роботами, вони легше сприймають власні помилки.

Здобувачі освіти  3 класу з роботами ще не знайомі, але  вони вже знайомляться з елементами моделювання. Цьому сприяють завдання такого типу: за допомогою ручок або олівців (рук) продемонструвати гострий, прямий, тупий або розгорнутий кут; як з аркуша прямокутної форми зробити квадрат; прямокутник розрізати на дві частини так, щоб скласти трикутник тощо. Можна запропонувати третьокласникам інші завдання на складання різних фігур, зокрема, із наявних кольорових моделей трикутників, скласти фігуру або орнамент. У кабінеті є наявний набір моделей «Геометрична мозаїка». Діти залюбки складають запропоновані моделі із даних геометричних фігур (трикутників різних видів і розмірів, квадратів).    

В  4 класі рівень завдань ускладнюються та урізноманітнюється. При вивченні геометричного матеріалу школярам цікава гра «Танграм» ( квадрат розрізають на сім частин) або гра «Стомахій»). З цих частин складають фігурки людей, тварин, різні предмети.Позакласна робота з математики - є складовою всього навчального процесу, природним продовженням роботи на уроці. Відомості, здобуті під час цих занять, дають учневі змогу доповнювати в класі відповіді товаришів, наводити цікаві приклади чи виконувати складні досліди. Екскурсії є чудовим варіантом змістовного дозвілля, який дозволяє наочно показати учням переваги технологічних досягнень; узагальнити вивчений теоретичний матеріал та показати можливості його застосування не на уроці.

 Екскурсії розглядаються як потужний засіб реалізації завдань STEM - освіти: популяризації інженерно-технологічних професій, формування наукового світогляду, інтеграції матеріалу різних навчальних предметів в межах одного навчального дня, здійснення керованої дослідно-проектної діяльності тощо .

Доповідь на тему:"Інтеграція навичок "Щоденні 5":

читання для себе, читання для когось,слухання, робота зі словами, письмо          для себе"

Наразі вчителям початкової школи пропонують впроваджувати у свою діяльність сучасні технології роботи зі школярами, які б сприяли формуванню мовної особистості. Одну з таких технологій презентує спільний проект МОН України та платформи ЕdЕrа, пропонуючи методичні рекомендації, як зацікавити дітей читанням та письмом, а відповідно сформувати мовну особистість. Зокрема, приділяється увага новій ротаційній моделі – «Щоденні 5» або «Daily 5».

Технологія «Щоденні 5» вперше була презентована спільним проектом Міністерства освіти і науки України та платформи ЕdЕrа. Даний проект пропонував вчителям методичні рекомендації, як сприяти тому, щоб діти були зацікавлені читанням та письмом. Наразі, надано методичні матеріали у навчально - методичному посібнику «Нова українська школа: порадник для вчителя» та на дистанційному курсі, які допоможуть вчителям початкової школи заохотити школярів до вивчення української мови, навчити їх формулювати власну думку та формувати навички письма. У вищезгаданому посібнику ротаційна модель «Щоденні 5» «розроблена з метою навчити учнів розвивати власну витривалість та самостійність під час виконання кожного з її компонентів, що забезпечує їх активну участь у читанні та письмі протягом тривалого часу» [5,с.92]. До того ж визначено основні компоненти технології:

 1. Читання для себе.

2. Читання для когось.

3. Письмо для себе.

4. Робота зі словами.

 5. Слухання.

Інструкції щодо роботи над даною технологією, впровадження кожного компоненту представлено учителем початкових класів навчальновиховного комплексу «Новопечерська школа» м.Києва Мариною Пристінською. А на обов’язковому дистанційному курсі для вчителів Нової української школи відведено дві частини про модель «Щоденні 5» в Модулі 3: Інтегроване навчання. І на відміну від навчальнометодичного посібника, у курсі детальніше розглядається модель навчання, особливості перевірки та проведення занять.

Не зважаючи на те, що для української освіти технологія «Щоденні 5» є новою та незнайомою, дана модель існує приблизно 12 років з моменту публікації Гейл Буше і Джоан Мозер у 2006 році книги «The Daily 5: Незалежність грамотності в початкових класах» («The Daily 5: Fostering Literacy Independence in the Elementary Grades»). Першочергово технологію було розроблено, щоб допомогти учням розвивати щоденні звички читання, письма, створення словника і навички працювати самостійно. Урамках «Щоденні 5» учнів заохочують власною незалежністю, вчителі вільні використовувати структуру таким чином, щоб їх діяльність якнайкраще відповідала потребам учнів, вони можуть брати участь у читанні та письмі протягом тривалого або короткого часу, отримують настанови про те, як стати незалежними, і мати індивідуальне навчання, адаптоване для задоволення їхніх потреб. За словами Г. Буше і Дж.Мозер, традиційне навчання словесності передбачає оволодіння учями читанням та письмом, які не інтегрується з іншими навчальними предметами. «Щоденні 5» об'єднуються з іншими дисциплінами, зокрема з природничими, соціальними та здоров'язбережувальними. Інтеграція відбувається, коли учні читають та пишуть, використовуючи матеріали для читання з інших навчальних предметів [7].

 Впровадження цієї технології вимагає від учителя початкової школи готовності до організації освітньої діяльності учнів, дотримання ними правил зі щоденними видами роботи. Педагог також має пояснити школярам, для чого вони використовують щоденні рутини: для того, щоб у майбутньому стати успішною людиною, вони мають навчитися проходити певний шлях – це 10 кроків до успішного навчання та незалежності. Сутність їх полягає у формуванні готовності до різних видів діяльності, а саме:

1. Визначати, що вивчається;

 2. Ставити мету й обґрунтувати необхідність її досягнення;

3. Прописувати бажані кроки власної діяльності;

 4. Моделювати бажані кроки;

5. Моделювати найменш бажані кроки, потім найбільш бажані;

6. Вчитися переміщуватися по всьому класу, знаходити зручне місце для роботи (розуміти право кожного на особисте освітнє середовище);

7. Відпрацьовувати та тренувати особисту витримку, волю, характер;

8. Вчитися працювати самостійно;

9. Бути готовим до зміни форми діяльності;

10. Вчитися аналізувати роботу, відповідаючи на запитання «Як усе пройшло?».

Із впровадженням цієї технології вчителі мають змогу допомогти школярам відпрацювати витримку та дисциплінованість, адже кожна діяльність розрахована на певний час (приблизно 20 хв) щодня. Після довготривалого відпочинку учні можуть зосередити свою увагу лише на досить короткий час. Відпрацювання витримки під час впровадження «Щоденні 5» відбувається від 8 до 12 тижнів. На початок цього процесу школярів об’єднують в одне велике коло. Після цього учитель розподіляє учнів на групи для виконання навчальних завдань: одні пишуть, інші читають для когось, треті слухають. Через певний час знову сходяться в коло. Потім знову розходяться. І так триває до того часу, допоки кожен учень не виконає всі п’ять видів діяльності. У процесі відпрацювання витримки можна простежити динаміку, коли учні можуть виконувати ці ж самі діяльності не за 4 перерви між діяльностями, а за 2–3 перерви [4,с.163–169]. Саме за таким алгоритмом роботи працює система «Щоденні 5» в Америці та Канаді. В українських школах даний алгоритм дещо адаптований, адже вчителю надається можливість обирати лише одну діяльність протягом 20 хв., до того ж програмою не передбачено виділяти окремий час на впровадження даної технології, її застосування відбувається безпосередньо на запланованому уроці.

Щоб зрозуміти сутність кожної з п’яти діяльностей у технології «Щоденні 5», розглянемо так звані «П’ять кроків: Щоденні 5».

Першим кроком впровадження – є «Читання для себе». Вчитель може самостійно визначати час, коли йому краще проводити цю діяльність. Важливим є те, що учень самостійно обирає книгу чи текст для читання. Для цього передбачено створення у класі бібліотечки, зважаючи на інтереси дітей. Вчитель не повинен нав’язувати свою літературу. Учні читають протягом 20 хвилин, але розпочинати цю діяльність потрібно із 5–10 хвилин в залежності від віку дітей, і поступово, збільшувати час для читання. До того ж, щоб сприяти мотивації читання у класі, можна створити куточок «Читацьких досягнень», щоб учні могли спостерігати за власними читацькими успіхами. Після опрацювання книги або тексту учні мають виконати завдання для перевірки розуміння твору, а головне для усвідомлення прочитаного.

Авторки технології «Щоденні 5» Г.Буше і Дж.Мозер зазначають, що працюючи над кроком «Читання для себя», вчитель та учні мають пам’ятати про наступне: учні обирають книгу, яку хочуть прочитати; обирають зручне місце для читання і починають працювати; під час роботи залишаються на одному місці; дотримуються правил читання: тримають правильно книгу, слідкують за своєю поставою; виконують завдання після опрацювання твору; читають увесь відведений час.

 Другий крок – це «Читання для когось». Під час виконання цієї діяльності учні об’єднуються у пари за інтересами або за обраним твором. Такий вид діяльності спонукає дітей вчитися співпрацювати, а саме слухати один одного, виконувати завдання в парі, ставити запитання за змістом прочитаного та аналізувати опрацьований твір. «Читання для когось» можна розпочати з невеликого за обсягом твору, що займає менше часу для читання, щоб учні могли звикнути до такого виду діяльності, а в процесі роботи збільшувати тексти за обсягом. Після того, як учні оберуть твір для читання, пропонують їм обрати форму для роботи. Діти можуть читати по 1 чи 2 речення, по абзацу. Якщо це учні 3–4 класів, можна навіть по декілька абзаців, а також по сторінці, але учні роблять вибір самостійно. Вчитель не повинен нав’язувати їм свої бажання. Після завершення читання в парах учні розпочинають роботу над виконанням завдань, які спрямовані на перевірку прочитаного. До того ж учитель і учні повинні пам’ятати, що діти працюють злагоджено в парі; після обрання твору одразу розпочинають роботу; учні читають по черзі; весь відведений час працюють на одному місці; діти допомагають один одному зрозуміти прочитане, ставлячи запитання за змістом твору; виконують завдання, після опрацювання твору. Під час «Читання для когось» учні вчаться слухати один одного, тобто забезпечується вид мовленнєвої діяльності – аудіювання.

 Третій крок «Щоденні 5» – «Письмо для себе». Під час виконання цього виду роботи вчитель може запропонувати учням будь-яку тему для письма, а також діти можуть самостійно обирати теми. «Письмо для себя» допомогає навчитися висловлювати думки й записувати їх на папері, розвивати зв’язне мовлення. Як і в попередніх щоденних діяльностях, учитель разом із учнями складає правила, яких діти мають дотримуватися під час «Письма для себе», а саме: учень обирає тему для письма і одразу починає працювати; учень виконує роботу протягом певного часу; весь відведений час працює на одному місці; після написання перечитує написане, виправляє допущені помилки; після завершення роботи прибирає своє робоче місце. Під час цієї роботи учні першокласники можуть працювати, наприклад, в альбомах і малювати свої враження, поки не навчаться писати. Учні 2–4 класів можуть працювати у звичайних зошитах. Важливим моментом у цій діяльності є те, що вчитель не критикує роботу учнів, не виправляє помилки, не обмежує їх в обсязі написання роботи. Щодня під час «Письма для себе» діти зазначають дату написання та тему, яку вони обрали для письма, і після цього висвітлюють свої думки. Вони працюють як індивідуально, так і в малих групах, читають або пишуть в індивідуальній зоні. Відпрацьовування такої незалежності розвиває потребу в учнів краще писати та читати.

Четвертий крок – це «Робота зі словами». Під час цього виду діяльності вчитель добирає слова, які необхідно опрацювати з учнями, також використовує і ті слова, які передбачені навчальною програмою. До того ж можна опрацювати незнайомі слова, які учні зустріли під час читання художніх творів, розв’язування математичних задач, під час роботи з текстами на уроці природознавства. У процесі «Роботи зі словами» вчитель забезпечує школярів словниками, у яких учні можуть знайти визначення слів, або гаджетами. Вчитель для цього виду діяльності готує учням різні завдання для роботи, а також дає змогу закріплювати вивчений матеріал на уроках української мови. Після вивчення певної кількості слів можна запропонувати дітям скласти словникову історію, казку, оповідання з їх використанням. Для цієї роботи актуальним є використання стіни слів – це місце у класній кімнаті, куди вчитель розміщує всі слова, які учні вивчають впродовж місяця. Під час «Роботи зі словами» діти вчаться працювати зі словниками, поповнюють свій лексичний запас, використовують набуті знання під час написання різного виду робіт: переказів, оповідань, власних висловлювань, розвивають зв’язне мовлення.

 П’ятий крок «Щоденні 5» – це є «Слухання». На цьому етапі вчитель готує для учнів аудіозаписи, які вони обирають і слухають, або учень може самостійно обрати файли для слухання, використовуючи відповідні гаджети. На сьогоднішній день є дуже багато інтернет-джерел з аудіозаписами літературних творів. Після завершення «Слухання» учні розпочинають роботу над виконанням завдань, що спрямовані на перевірку прослуханого. Під час «Слухання» учні вчаться тривалий час сприймати інформацію, не відволікаючись, випрацьовувати витримку, обмінюватися думками щодо прослуханого твору, аналізувати почуте [8].

             Отже, систему «Щоденні 5» розроблено для того, щоб навчати учнів самостійності та витривалості протягом роботи над 5 кроками для того, щоб школярі могли бути повністю заглиблені у вдумливому читанні та творчому, індивідуальному письмі протягом тривалого проміжку часу.

 Вправи системи «Щоденні 5» є достатньо різноманітними, що збільшує мотивацію та інтелектуальну зайнятість учнів, сприяє розвитку та формуванню мовної особистості школярів.

                                               Список використаної літератури:

1.      Відео-рекомендації Марини Пристінської – заступника директора НВК «Новопечерська школа» [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: ed. era. com

2.      Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний ресурс]. / 2016. – Режим доступу до ресурсу: http:// mon. gov. ua

3.      Концепція «Нова українська школа» [Електронний ресурс] / Інформаційний збірник МОН України.  – 2016. – Режим доступу до ресурсу: mon. gov. ua

4.      Лаенз Дж. Система професійної підготовки вчителів у Канаді / Дж. Лаенз // Освіта і управління. – 2007. – Т.1. – Ч. 4. - с. 163-169

5.      Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг.ред. Бібік Н.М. – К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. - 206 с.

6.      Пристінська М. Хочеш змін? Дій! [Електронний ресурс]. / 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://svitlanagalata/blogspot/cjm/2018/01/blogspost.html