Виступ
на тему:
«Інноваційні
технології в початковій школі в умовах НУШ»
Враження
шкільного дитинства відкладаються в пам’яті на все життя і впливають на
подальший розвиток дитини. З емоційного сприйняття дитинства зростає майбутня
творча особистість.
Я,
Михайловська Олеся Володимирівна, вчитель початкових класів. Працюю над
педагогічною ідеєю «Розвиток
творчих компетентностей учнів НУШ шляхом впровадження інноваційних методів навчання».
На
перше місце в роботі ставлю розвиток
всебічно розвиненої особистості, що включає розвиток мови, мислення,
творчості, вміння самостійно працювати,
здобувати знання і потрібну інформацію. Інноваційні педагогічні методи – це ті,
які суттєво покращують мотивацію учнів у навчальному процесі!
Для
того щоб не послаблювалась увага школярів, не знижувалась їх працездатність
також доцільним вважаю проведення на урокахнейрогімнастичних вправ,
психогімнастики та музичних фізкультхвилинок. Творчість є одним із засобів
підвищення емоційного тонусу особистості, закріплення комплексу
емоційно-вольової регуляції, а головне — актуалізації позитивної гами
переживань, яка супроводжує ефективну працю, переживання радості від
зробленого, досягнутого, почуття впевненості у своїх силах, у своєму
творчому потенціалі й творчих здібностях.
В
своїй роботі використовую сучасні інноваційні методи навчання, перетворюючи
традиційний урок в уроки – подорожі, уроки - змагання, уроки - вікторини,
уроки-роздуми, уроки- ігри. Учні вчаться
творчо мислити та в нестандартних ситуаціях завжди знайти вихід. В цьому мені
допомагають такі інноваційні методи:
«Мозковий
штурм»; «Скетчноутінг»; «Квести»; «Ігрові технології»; «Кроссенс»; «Сторітеллінг»; «STEAM освіта»; «Кейс - метод» та інші.
Працюючи
з дітьми я переконалась, що будь-яка справа лише тоді по справжньому цікава для
дітей, коли задумана і організована самими дітьми, тому стимулюю самостійну
творчу діяльність учнів.
На
уроках ми разом з учнями перед початком
вивчення нової теми обговорюємо , де можна буде застосувати ці знання.
Ефективним методом колективного обговорення, який передбачає вільне висловлення
думок усіх учасників і допомагає знаходити багато ідей та рішень є – мозковий
штурм.
На
кожен урок я готую проблемні завдання, які треба вирішити спільною роботою.
Діти дуже свідомо ставляться до таких завдань , і виконують їх із задоволенням.
На
уроках математики, під час розв’язання задач та на уроках української мови під
час написання текстів, я показую дітям і навчаю їх методу скетчноутінгу.
Щоб учні
вміли коротко та швидко фіксувати
ідеї, з’єднувати їх, а потім презентувати візуально.
Вони підсумовують головну ідею в малюнках від
руки та основних фразах, що є креативним для їх навчання. Завдання для учнів
також може бути створити скетчноут до нової теми, яку вони вивчали вдома за
підручником, відео чи аудіо.
Одним
з активних та інтелектуальних методів для моїх школярів є квест.
Квест
передбачає покрокове виконання
заздалегідь підготовлених завдань. Це форма навчально-розважальної діяльності,
до якої активно залучаються учні, отримуючи практичну інформацію, заряд
позитивних емоцій. Квести я проводжу на різні тематики, це можуть бути і
казкові квести і природознавчі, патріотичні та тематичні.
На мою думку найповніше проявляються
індивідуальні особливості, творчість, інтелектуальні можливості, нахили,
здібності дітей – у грі. Тому що саме гра - як метод навчання організовує,
розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.
Застосування творчих ігор залучає учнів не тільки відтворювати набуті знання,
вміння й навички, але й сприяє головним чином розвитку пізнавальної активності,
творчих здібностей та формує компетентності учнів.
Використовую
різноманітні ігри на усіх предметах. Наприклад на уроках української мови
«Знайди синонім», «Перетворення слів», «Будь уважним». На урокахматематики
«Більше, менше, порівну», « Відновлення числового ряду», «Збільш, зменш».
Дидактичні ігри на уроках підвищують
ефективність навчання.
Так
як мої учні добре запам’ятовують візуально, я користуюсь таким цікавим методом кроссенс. Це візуальний
асоціативний ланцюжок, який складається з 9 зображень, кожне з яких пов'язане з
попереднім і наступним зображенням, що в результаті з різних сторін розкриває
певне поняття, явище, тему тощо.
Наприклад:
Використовуючи кроссенс переказати оповідання «Співуча пір’їна» Василя
Олександровича Сухомлинського.
Учні
малюють 9 зображень і за ними переказують оповідання. Цей метод сприяє
розвитку логічного, образного і
асоціативного мислення, уяви. Також стимулює для прояву нестандартного мислення і
креативності. Мені важливо, що під час
розгадування кроссенса розвиваються комунікативні вміння; навички роботи
з інформацією.
Найцікавішим
методом для моїх учнів є сторітелінг. Я використовую розповіді для зацікавлення дітей, пояснення
нового матеріалу та кращого його запам'ятовування. Цей метод робить уроки
цікавішими, розвиває уяву, логічне мислення та допомагає засвоювати складні
теми. Учні активні та позитивні.
Коли
на уроках я вбачаю інтеграцію декількох предметів, використовую STEM- підходи. У рамках НУШ програма
початкових класів володіє цілісністю, що сприяє впровадженню STEM-технологій у
процес навчання. В процесі навчальної діяльності на всіх уроках учням
доводиться моделювати життєві ситуації та їх вирішувати – це метод кейс.
Завдяки цій методиці дитина зможе показати свій рівень компетентностей. Щоб
сформулювати творчі здібності, дитині необхідно якнайбільше вражень про
навколишній світ під час виконання різних видів діяльності, який їй подобається
найбільше, а потім – в усіх притаманних учням видах діяльності (гра, малювання,
читання та розігрування сюжетів знайомих літературних творів, складання віршів,
казок, робота з геометричним матеріалом, експериментування тощо).
На мою думку, інноваційні методи навчання
дають можливість досягати високих результатів та сприяють
особистісно-зорієнтованому навчанню, що дозволяє учням реалізувати свої
задатки, здібності, показати високий рівень знань. Я вважаю, що саме таке
навчання не тільки робить уроки цікавими, а засвоєння знань успішним, але і
допомагає дітям набути досвіду діяльності і спілкування, завдяки якому їм легше
своєчасно знайти своє покликання і
успішно реалізувати себе в житті. Тому залучаючи дітей до творчості, створюючи
постійно «ситуацію успіху», я в змозі виховати творчо працюючу особистість.
Тренінг
«Педагогіка партнерства як продуктивна форма взаємодії вчителя та учнів».
Секрет
змін полягає в тому, щоб зосередитися на створенні нового, а не на боротьбі зі
старим.
Сократ
Тема
: Педагогіка партнерства як
продуктивна форма взаємодії вчителя та учнів.
Мета:
обгрунтувати можливість створення сприятливої атмосфери співробітництва в
умовах Нової української школи;
формування
в педагогів власної стратегії роботи з
учасниками навчального процесу через розвиток пізнавальних інтересів у навчанні
завдяки партнерству на принципах життєвих та предметних компетентностей.
Учасники
тренінгу: вчителі
Високобайрацької гімназії.
Хід
заняття:
Емоційне привітання. Вправа «Привітання»
Мета:
заняття емоційного напруження, позитивне налаштування на заняття.
Хід
вправи: у вчителя
в руках "чарівна паличка ”, яку він зі словами привітання і побажань на
сьогодні передає будь-кому з учасників тренінгу. Той, у кого "чарівна
паличка ”, теж передає її із словами привітання і побажання наступному
учаснику. І так продовжується доти, доки всі учасники не привітаються між
собою.
Вправа «Розминка» (3хв)
Вам
потрібно написати своє ім′я і назвати слово, яке асоціюється з Вами, на ту ж
літеру, що ім′я
Мета:
Встановлення позитивного мікроклімату в групі.
Учасники
тренінгу стають в коло, на відстані 50-60 см. Олівці зажимаються між
подушечками вказівних пальців сусідів. Група не випускаючи олівці, виконує
завдання:
-
підняти руки, повернути в попереднє положення;
-
нахилитись вперед;
-
присісти, встати.
Обговорення:
Які дії повинен виконувати кожен із учасників, щоб олівці в колі не падали? На
що орієнтуватись при виконанні цих дій? Як встановити з оточуючими
взаєморозуміння, навчитись «відчувати» іншу людину?
Повідомлення теми і
мети тренінгу.
Сьогодні
ми поговоримо з вами про формування партнерства. Відпрацюємо алгоритм дій, який буде направлений
на досягнення успіху .
Вправа «Мій стиль в
професії»
Група
вчителів сідає в коло і йому
пропонується кожному висловити вітання групі,
уявляючи, що перед ним не вчителі, а школярі. Привітання може виражатися
словами: "Привіт, діти!" Рекомендується при цьому підкріпити свою
фразу жестом, позою, виразом обличчя. Після того, як всі учасники групи
висловили свої вітання, проводиться загальне обговорення, на якому вчителі
висловлюють враження як би з позиції дітей. Яке з привітань було найбільш
відкритим і доброзичливим, чия фраза виступила ефективним стимулом до активної
дії.
В
даній вправі група працює на кожного учасника, реалізуючи для нього зворотний
зв'язок в процесі пошуку власного індивідуального стилю діяльності.
Необхідно
відзначити, що проблема ефективного стилю педагогічної діяльності є актуальною
не тільки для молодих вчителів, які починають свою роботу в школі. Вчителі, які
мають солідний стаж трудової діяльності і які оперують сформованими навичками
та автоматизмами в роботі, потребують оновлення і розширення свого арсеналу
професійних засобів. Тут необхідно йти не по дорозі придушення власної
індивідуальності, а шукати можливість найбільш повного і гармонійного розкриття
в професії своїх можливостей і свого "Я".
Мозковий штурм. Правила
роботи в групі.
Мета.
Встановити норми поведінки учасників групи під час тренінгу.
Для
того, щоб наша робота була успішною, потрібно встановити правила групи, адже
завжди приємно працювати за визначеними правилами.
Я
пропоную вам правила, за якими ми будемо працювати. Ви, можете внести свої
пропозиції, якщо вважаєте, що це необхідно.
Бути
активними
Бути
творчими
Бути
щирими
Висловлювати
власну точку зору
Бути
з почуттям гумору.
–
Чи згодні з такими правилами? Пропоную прийняти їх в цілому.
Для
того , щоб дізнатися про що ми сьогодні поговоримо давайте переглянемо відео.
Одній
людині пощастило - він зустрів Бога. Намагаючись дізнатися відповідь на важливе
питання, чоловік запитав:
-
Господи, я б хотів побачити рай і пекло?.
Господь
узяв людину за руку і підвів його до двох дверей. За одними дверима був
величезний круглий стіл, на середині якого стояла величезна чаша, наповнена
їжею, який пахла настільки апетитно, що змушувала рот наповнюватися слиною.
Люди,
що сидять навколо столу, виглядали голодними і хворими. Всі вони виглядали
вмираючими від голоду. У всіх були ложки
з довгими-довгими ручками, прикріпленими до їхніх рук. Вони могли дістати чашу,
наповнену їжею, і набрати їжу, але так як ручки у ложок були дуже довгі, вони
не могли піднести ложки до роту. Добра людина була вражена їх жахливим виглядом.
-
Тільки що, ти ,бачив Пекло, - сказав
Бог.
Вони
підійшли до других дверей. Відкривши їх, вони побачили такий же круглий
величезний стіл, таку ж велику чашу, наповнену смачною їжею. І навіть у людей
навколо столу були точно такі ж ложки. Але всі виглядали задоволеними, ситими і
щасливими.
-
Я не розумію!, - сказав чоловік.
-
Це просто, - відповів Бог. - Ці навчилися годувати один одного. Ті ж думають
тільки про себе.
Пекло
і рай влаштовані однаково. Різниця - всередині нас.
Обговорення
:
- Що відрізняло людей в одній кімнаті від тих,
що були в іншій?
Що
зробили щасливі люди і були в змозі зробити
нещасні?
Що
допомогло людям у раю бути щасливими?
Отже
, про що ми будемо сьогодні говорити . Так , про партнерство .
Сьогодні
в умовах модернізації української освіти одним із напрямків оптимізації
навчального процесу є його спрямування на демократизацію взаємовідносин
викладача та учня, що відображається в нових підходах до навчання: створенні сприятливої
атмосфери співробітництва, зниженні монологічного викладу матеріалу та
дублювання інформації, яка може бути отримана з доступних джерел і переходу до
діалогізованого спілкування з учнями в ході навчального процесу, інтенсифікації
впровадження в навчальний процес активних методів навчання, які дають
можливості для розкриття творчої особистості, розвитку ініціативи, активізації
пізнавально-навчальної діяльності учня. «Педагогіка партнерства» є один із
факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу.
Термін
«партнерство» переважно визначають як:
–
система взаємовідносин, які відбуваються у процесі певної спільної діяльності;
–
спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності,
добровільності, рівнозначущості та доповнюваності всіх її учасників;
–
організаційна форма спільної діяльності, що передбачає об’єднання осіб на
відповідних умовах розподілу праці та активної участі в її реалізації;
–
спосіб взаємовідносин, за яких зберігаються права кожної із сторін, чітко узгоджені і злагоджені дії учасників спільної
справи, що ґрунтуються на засадах взаємовигоди та рівноправності.
Педагогіка
партнерства – чітко визначена система взаємовідносин всіх учасників освітнього
процесу (учнів, батьків, вчителів), яка:
–
організовується на принципах добровільності й спільних інтересів;
–
ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись
визначених
норм (права та обов’язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін;
– передбачає активне включення всіх учасників у
реалізацію спільних завдань
та
готовність брати на себе відповідальність за їх результати.
Педагогіка
партнерства ґрунтується на таких принципах:
•
повага до особистості;
•
доброзичливість і позитивне ставлення;
•
довіра у відносинах, стосунках;
•
діалог – взаємодія – взаємоповага;
•
розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за
нього, горизонтальність зв’язків);
•
принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття
зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).
Для
сприяння самореалізації кожного учня треба розуміти, що кожен учень – це
унікальна й неповторна індивідуальність. Тому пріоритет вільного розвитку особи
є базовим принципом побудови освітнього середовища школи, головна мета якої –
зрозуміти кожну особистість та виявити до неї повагу.
Вправа «Рішення
конфліктних ситуацій»
Кожній
групі пропонується конфліктна ситуація. Групі необхідно знайти конструктивне
рішення, конфліктної ситуації.
1.
У класі - НС: у дівчинки вкрали гаманець. Всі підозрюють одного і того ж учня.
Дівчинка плаче, а однокласники - одні співчувають, інші вважають, що вона
тюхтій і сама винна, треті пропонують обшукати підозрюваного учня. Як вести
себе вчителю?
2.
У класі - дитина, яка часто і довго хворіє, а тому не встигає. Вирішується
питання про те, щоб залишити її на повторний рік навчання. Батьки просять не
робити цього - хлопчик не винен в своїй хворобливості. Роль вчителя, класного
керівника, завуча, директора в цій ситуації?
3.
У учнів і батьків претензії до охоронців: не дозволяють дітям виходити на
подвір'я, не пускають до школи батьків, а батьки ще й оплачують це
"задоволення". Діти і батьки заявляють, що порушуються їхні права. Як
повинен повести себе в цій ситуації директор, завуч, вчитель, класний керівник?
4.
Батьки першокласниці звернулися до директора з проханням перевести дитину в
інший клас: щоранку сльози, дівчинка не хоче йти в школу - вона їй не
подобається. Чому батьки звернулися саме до директора, а не спробували вирішити
проблему з учителем?
Вправа «Хочу - можу – треба»
Група
вчителів розсідається в півколо, перед яким ставляться два стільці.
За
бажанням двоє вчителів виходять в центр і сідають перед групою. Один вчитель -
слухач, інший промовець. Останній промовляє три пропозиції, в яких перша частина
однакова, а друга різниться.
Наприклад, він говорить: "Я повинен
відчувати себе впевнено", "Я можу відчувати себе впевнено",
"Я хочу відчувати себе впевнено".
Важливо,
щоб продовження першого речення (його друга частина) була спонтанною і
безпосередньою. Учасник говорить те, про що він думає, що перше спадає на
думку.
Обговорюються
питання про те, які з трьох пропозицій було висловлено найпереконливіше, в
якому проявилася ініціатива мовця. Спочатку ці питання задаються другому
учаснику, що знаходиться в позиції слухача, потім - всій групі. Розбираються
інтонації голосу мовця, його вираз обличчя, жести.
Заключне слово. Вправа «Коло вдячності».
Шановні
колеги, сьогодні під час тренінгу ми з Вами намагалися
окреслити основні фактори побудови партнерства Намагалися відповісти на
питання: хто такі партнери, і як важливо мати партнерів під час освітнього
процесу.
Авторитету,
в основі якого лежить слово вчителя, сьогодні вже не достатньо. Діти гостро
відчувають потребу у спілкуванні, у тому, щоб їх вислухали та почули. Цього
хочуть і батьки, а також і ми з вами..Тому починати завжди треба з себе.
Педагогіка
партнерства – це сплетіння життєвих цілей і намірів усіх членів команди.
(вчитель+учні+батьки).
Дух партнерства створює середовище, що робить роботу
комфортною й ефективною
На згадку про семінар я дарую Вам пам′ятку з
основними.принципами партнерства
А зараз запрошую Вас в останнє коло. І це коло ми назвемо
Колом вдячності. Кожен із учасників передаючи іграшку по колу скаже слово
вдячності своєму колезі за час проведений разом
Любіть себе, та не безмежно,
Не бійтесь правди, хоч яка гірка,
Робіть з любов′ю все, та обережно,
І не лякайтесь сліз, що як ріка.
Дякую усім!
«Адаптація першокласників - основа успішного навчання в НУШ»
Адаптація
першокласників до навчання у школі -
одна з найактуальніших проблем дитячої психології. По-перше, тому, що в ході
адаптації до шкільного навчання дитина отримує орієнтацію в системі поведінки,
яка надовго визначає подальшу долю її розвитку. По-друге, в ході цього процесу
формується учнівський колектив з певним рівнем соціально-психологічної
згуртованості. Взаємини у шкільному класі виступають могутнім засобом залучення
особистості дитини до нових соціальних функцій, культури, норм поведінки,
характерних для школи
Мета
адаптаційного
періоду в 1-му класі : створення у дитини
уявлення про школу як місце,
де вона буде прийнята і сприйнята
такою, якою вона є з усіма своїми почуттями, думками, знаннями, проблемами.
Процес
адаптації першокласників протікає на всіх її рівнях:
- біологічному (пристосування до нового режиму навчання й життя);
- психологічному (входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності );
- соціальному (входження до учнівського колективу).
Біологічна адаптація - це пристосування до нового режиму навчання
й життя.
Психологічна адаптація - це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.
Соціальна адаптація - це процес входження до учнівського
колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації
в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне
благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог
тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші
класи тощо).
Ознаки
адаптації дитини до школи:
1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.
2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.
3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.
4. Першокласник задоволений своїми стосунками
з однокласниками і вчителем.
Оптимальний адаптаційний період складає
один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових
умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи
процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам
він намагається змінити соціально - психологічну ситуацію.
Процес адаптації
викликає такі складнощі:
• проблеми у спілкуванні з однолітками;
• зниження самоконтролю;
• емоційна збудженість;
• тривожність;
• симптоми соматичних захворювань;
• недостачу уваги на уроках;
• занурення в себе.
Основні характеристики психічно здорової
особистості:
• прийняття себе, своїх позитивних якостей
і недоліків; пізнання власної цінності й унікальності, своїх здібностей й
можливостей;
• прийняття інших людей, пізнання цінності
і неповторності кожної людини;
• добре розвинута рефлексія, уміння
розпізнавати свої емоційні стани, мотиви поведінки;
• стресостійкість, уміння знаходити власні
ресурси в скрутному становищі.
Усе це потрібно враховувати під час
організації освітнього процесу дітей шестирічного віку, незалежно від того, де
вона здійснюється – у підготовчих групах дошкільних навчальних закладів чи в
початковій школі. Навчальні заняття із шестирічними дітьми вимагають ігрових
методів, «дошкільного» режиму тощо, а жорсткі умови формалізованої системи
шкільного навчання є абсолютно недопустимими.
Таким
чином маємо таку ситуацію у Високобайрацькій гімназії в 1 класі: Високий рівень адаптація мають два учні в класі – Півненко Ярослав та
Рославіцький Олександр.
Рославіцький
Олександр та Півненко Ярослав позитивно ставляться до школи: правила і вимоги
сприймають до відома, навчальний матеріал засвоюють легко, уважно слухають
пояснення вчителя, мають у класі позитивний статус.
Середній
рівень адаптації мають дві учениці – Синельнікова
Ангеліна та Синельнікова Вероніка. Вони позитивно ставляться до школи: частково
розуміють навчальний матеріал та засвоюють основний зміст програми з усіх
предметів, потребують контролю з боку вчителя, зосередженими бувають тоді, коли
зацікавлені; доручення виконують сумлінно, дружать з багатьма учнями класу та
школи.
Низький
рівень адаптації має – Шевчук Ангеліна.
Першокласниця позитивно
ставиться до школи; часто скаржиться на здоров’я, погане самопочуття,
переважає пригнічений настрій; матеріал,який пояснює вчитель,засвоюється
фрагментарно;самостійна робота з підручником викликає труднощі ;потребує
постійного контролю,систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя,так
і з боку батьків;може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих
пауз для відпочинку;для розуміння нового матеріалу і розв’язування задач за
зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків.
Для успішної адаптації в роботі з першокласниками буду виконувати наступне:
·
поєднувати ігрову, продуктивну, навчальну й інші види
діяльності;
·
формувати позитивне, емоційне відношення до знань;
·
здійснювати керівництво діяльністю дітей шестирічного
віку, широко використовуючи (особливо в I півріччі) методи дошкільного
виховання із частковим застосуванням шкільних методів;
·
дотримуватись наступності не тільки в методах роботи,
але й у стилях педагогічного спілкування;
·
дотримуватись послідовності шкільних методів роботи й
при формуванні колективу дітей перших класів й організації їхнього
міжособистісного спілкування;
·
використовувати більш виховні можливості спільної
діяльності;
·
формувати здібності до рольового й особистісного
спілкування як важливій умові в підготовці зміни провідної діяльності;
·
при формуванні психологічної готовності до школи
необхідно враховувати індивідуально-психологічні особливості, які проявляються
в рівні навченості, у темпі засвоєння знань, відношення до інтелектуальної
діяльності, особливостях емоцій і вольової регуляції власної поведінки.
Виховання
сьогодні – це процес із дуже багатьма невідомими, яких щодня, стає, дедалі,
більше. Однак маємо надію, що спільними зусиллями вчителів та батьків допоможемо дитині успішно адаптуватися до
нових “шкільних” умов.
Немає коментарів:
Дописати коментар