Стан виконання навчальних планів та програм за І семестр 2024 - 2025 н.р.
4 клас . Вчитель Гавриленко В.В.
|
№ п/п |
Предмет |
Клас |
Годин за програмою |
Вичитано годин |
|
1 |
Літературне читання |
4 |
51 |
51 |
|
2 |
Українська мова |
4 |
68 |
68 |
|
3 |
Математика |
4 |
85 |
85 |
|
4 |
Я досліджую світ |
4 |
51 |
51 |
|
5 |
Інформатика |
4 |
17 |
17 |
|
6 |
Дизайн і технології |
4 |
17 |
17 |
|
7 |
Образотворче мистецтво |
4 |
17 |
17 |
|
8 |
Фізична культура |
2 |
51 |
51 |
Стан виконання навчальних планів та програм за І семестр 2024 - 2025 н.р.
1 клас . Вчитель Бузуляк З.Б.
|
№ п/п |
Предмет |
Клас |
Годин за програмою |
Вичитано годин |
|
1 |
Навчання грамоти |
1 |
136 |
136 |
|
2 |
Математика |
1 |
68 |
68 |
|
3 |
Я досліджую світ |
1 |
51 |
51 |
|
4 |
Дизайн і технології |
1 |
17 |
17 |
|
5 |
Образотворче мистецтво |
1 |
17 |
17 |
|
6 |
Фізична культура |
1 |
51 |
51 |
Стан виконання навчальних планів та програм за І семестр 2024 - 2025 н.р.
2 клас . Вчитель Михайловська О.В.
|
№ п/п |
Предмет |
Клас |
Годин за програмою |
Вичитано годин |
|
1 |
Читання |
2 |
51 |
51 |
|
2 |
Українська мова |
2 |
68 |
68 |
|
3 |
Математика |
2 |
68 |
68 |
|
4 |
Я досліджую світ |
2 |
51 |
51 |
|
5 |
Інформатика |
2 |
17 |
17 |
|
6 |
Дизайн і технології |
2 |
17 |
17 |
|
7 |
Образотворче мистецтво |
2 |
17 |
17 |
|
8 |
Англійська мова |
4 |
51 |
51 |
|
9 |
Англійська мова |
1 |
34 |
34 |
|
10 |
Англійська мова |
2 |
51 |
51 |
Адаптація першокласників
Модернізація змісту освіти в умовах реалізації
Державного стандарту початкової освіти
Протягом усього розвитку суспільства складались різні парадигми освіти
та виховання людини. Людство постійно збагачує теорію та практику навчання.
Стратегія розвитку школи обумовлюється потребами суспільства, освітньої
Загальновизнано, що
школа - це модель суспільства. Саме від якості шкільного навчання й виховання
залежить збагачення культурних національних цінностей як держави в цілому, так
і певних її регіонів. Розвиток науки та техніки, стрімкий ріст усіх сфер суспільного
виробництва вимагає від сучасної освіти постійного оновлення змісту, структури
стилю управління, методів і форм навчання. Сучасне замовлення суспільства
полягає в тому, щоб створити такі умови навчання, за яких би кожний учень
успішно навчався, розвивав свій інтелект, був готовий до творчої
самореалізації; щоб створити умови для формування національної самосвідомості,
активної життєвої позиції громадянина-патріота, який може стати активним
учасником процесу утвердження незалежної України.
Національна доктрина
розвитку освіти одними із пріоритетних напрямів державної політики розвитку
освіти визначає органічне поєднання освіти та науки, розвиток дистанційної
освіти; запровадження освітніх інновацій; створення індустрії сучасних засобів
навчання й виховання; також визначає роль освіти як рушійної сили розвитку
громадянського суспільства, а саме - спрямованість державної політики на
активізацію участі батьків у навчально-виховній діяльності навчальних закладів.
У законі України «Про
загальну середню освіту» зазначено, що освіта має бути спрямована на
забезпечення всебічного розвитку особистості. Реалізація цих завдань може
забезпечуватись лише за умови здійснення особистісно зорієнтованого навчання,
виховання та розвитку дитини. Пріоритетами оновлення сучасної освіти,
відповідно до «Концепції загальної середньої освіти», є створення передумов для
індивідуалізації та диференціації навчання; формування життєвої, соціальної,
комунікативної та комп'ютерної компетентності учнів; забезпечення наступності
навчального змісту й вимог до його засвоєння між дошкільною, початковою,
основною та старшою ланками.
Концепція громадянського
виховання особистості в умовах розвитку української державності визначає
завдання громадянського виховання та освіти, серед яких: формування
національної самосвідомості, соціальної активності, політичної та правової
культури, толерантності, розвиток критичного мислення.
Зміни в освітній
політиці відбуваються також на основі Державного стандарту початкової загальної
освіти, що мають на меті: формувати людину, яка хоче і вміє самостійно вчитись;
яка вміє сприймати інформацію, працювати з інформацією, сортувати її,
осмислювати, аналізувати, творити.
Усі визначені вище
державними документами пріоритети розвитку сучасної освітньої сфери мають науково-теоретичне
підґрунтя. Класик української педагогіки В. Сухомлинський у праці «Проблеми
виховання всебічно розвиненої особистості» наводить цікаву думку про те, що вже у стародавній Греції були
закладені основи майже всіх найважливіших сучасних ідей. У роботах К.
Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського містяться майже всі положення, що
покладені в основу сучасної концепції особистісно зорієнтованого навчання й
виховання. Головною метою навчально-виховного процесу В. Сухомлинський уважав
усебічний розвиток особистості. У своїх роботах він виводить фундаментальні
принципи особистісно зорієнтованого навчання: принцип неповторності кожної
дитини, принципи визнання відсутності нездібних дітей, принципи врахування
нерівності розумових здібностей дітей, індивідуалізації навчання, отримання
позитивних почуттів від навчання, принцип навчання через подолання труднощів,
дослідницького підходу до предмета вивчення, обов'язковості самостійної
розумової праці учнів у процесі навчання. Важливим чинником ефективності
навчання В. Сухомлинський уважав людяність, любов, доброту, чуйність,
сердечність і тактовність учителів у стосунку учнів. О. Савченко в «Дидактиці
початкової школи» зазначає, що на сучасному етапі виникає потреба в новому типі
стосунків між учителем та учнем, в основі яких лежали б не підлеглість і
покора, а співпраця, відкритість і довіра.
Цілі та завдання вчителів:
·
упровадження в педагогічну практику
новітніх досягнень психолого-педагогічної науки;
·
психологічний супровід педагогічних
інновацій;
·
перехід у навчально-виховному процесі від
авторитарного до особистісно зорієнтованого (гуманного) ставлення до
особистості, довіра до неї, прийняття її особистісних цілей та запитів;
·
створення матеріально-технічних умов для
нормального ходу педагогічного процесу;
·
стимулювання самоосвіти та творчого пошуку
вчителів;
·
пошук нових шляхів організації позакласної
та позашкільної виховної роботи;
·
виявлення, допомога, підтримка й розвиток
обдарованих дітей, створення умов для реалізації їх інтелектуального та творчого
потенціалу;
·
опанування учнями та вчителями
інформаційних і телекомунікаційних технологій;
·
формування дистанційного навчання;
·
забезпечення наступності між дошкільною та
початковою загальноосвітньою підготовкою;
·
формування батьківської компетентності
через залучення батьків до роботи навчальних центрів, підтримка співпраці
психолога, вихователя та батьків у процесі виховання дитини та її розвитку;
Пріоритети розвитку
освіти :
·
перехід із режиму функціонування на режим
розвитку;
·
створення передумов для всебічного
розвитку й саморозвитку особистості, індивідуалізації та диференціації
навчання, переходу на особистісно зорієнтовані технології;
·
формування особистісних якостей
громадянина-патріота України; вивчення народних традицій, звичаїв, обрядів
свого краю;
·
посилення практично-діяльнісної та творчої
складових у змісті навчального процесу;
·
створення умов для розвитку педагогічної
ініціативи, підвищення загальнодидактичного, науково-методичного та
професійного рівня вчителів , самоосвіти;
·
сприяння гармонізації стосунків між
учасниками навчально-виховного процесу (партнерства педагогічного такту,
толерантності);
·
профілактика правопорушень, створення умов
для соціальної реабілітації бездоглядних дітей.
Розкриємо сутність оновленої
освіти в початковій ланці. Сьогодні в початковій школі, яка, безперечно, є
найважливішою ланкою освіти, змінюються пріоритети навчання - на перший план
виступає її розвивально-пізнавальна функція; культ нестандартної самостійної
думки, а освітня реформа має успіх, якщо кожний учитель почуватиметься
реформатором свого власного навчального досвіду. На мою думку, вільніше стало в
педагогіці, зникла єдина уніфікована освіта, яка вимагає від учителя чіткого
виконання змісту й не дозволяла відступати ні на крок. Чудовий перший крок до
змін - вибір учителем початкової школи технології інтерактивного навчання,
розвитку та виховання. Активне використання пошукових, дослідницьких методів
сприяє інтенсивному процесу розвитку та саморозвитку особистості молодшого
школяра, який треба стимулювати, підтримувати в дитині прагнення нових вражень,
допитливість, бажання експериментувати, самостійно шукати істину. І тут
початковій школі потрібна виважена система оцінювання: вербальна - у 1-2-х
класах, бальна - у 3-4-х класах за 12-бальною системою оцінювання.
Позитивне оцінювання
сприятиме формуванню в дитини вміння слідкувати за виваженістю думок, уміння
нести відповідальність за якість власних суджень, адже «успіх у навчанні -
єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання
труднощів, бажання вчитися» (В. Сухомлинський).
Рушійною силою процесу
розвитку та саморозвитку учня є мотивація його навчально-пізнавальної
діяльності. Адже мотивація - «це спонукання до діяльності, відповідь на те,
заради чого вона відбувається» (О. Савченко).
Мотиваційний аспект має
пронизувати навчально-виховну діяльність у початковій школі зверху донизу.
Нашим гаслом має бути «Жодного кроку без мотивації!», саме тоді ми допоможемо
нашим дітям «хотіти вчитися», займати активну життєву позицію в сучасному
світі.
Мотиви учіння молодших
школярів:
·
широкі соціально значущі мотиви;
·
комунікативні мотиви;
·
пізнавальні мотиви;
·
мотиви відповідальності;
·
мотиви перспективи;
·
мотиви самовдосконалення.
Для формування
позитивної мотивації учіння молодших школярів необхідно забезпечити такі вміння
(за О. Савченко):
·
збагачувати зміст особистісно
зорієнтованим цікавим матеріалом;
·
утверджувати справді гуманне ставлення до
всіх учнів, бачити в дитині особистість;
·
задовольняти потреби у спілкуванні з
учителем та однокласниками під час навчання;
·
збагачувати мислення інтелектуальними
почуттями;
·
формувати допитливість і пізнавальний
інтерес;
·
формувати адекватну самооцінку своїх
можливостей;
·
утверджувати прагнення до саморозвитку,
самовдосконалення;
·
використовувати різні способи педагогічної
підтримки.
Якщо перед учнями
ставити тільки готові цілі, а знання лише повідомляти та закріплювати,
активність згортається, інтерес згасає. А найкерованіший і найзначніший
пізнавальний мотив виникає та зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань,
інтелектуальної напруги, самостійної діяльності.
Процес формування
творчих підвалин особистості учнів потребує їхньої взаємодії з учителем, який є
особистістю з багатим внутрішнім світом, спрямованою на пошук і створення
сучасної школи.
Взаємодія вчителя й
учнів - цілісна соціально-психологічна система, яка складається з єдності
комунікативного та інтерактивного компонентів.
До способів організації
взаємодії вчителя й учнів у системі людина-людина відносяться діалоги
«учитель-учень», «учитель-учень-учні», «учитель- учень-компетентні особи»,
«учень-учитель», «учень-учні», «учні-учитель».В таких моделях
·
учень розглядається як індивідуальність і
суб'єкт;
·
підтримуються його потреби розвитку, здібності,
інтереси та індивідуальний підхід;
·
учитель у школі виконує роль новатора;
·
звертається увага на професійний розвиток
учителя, на його подальше вдосконалення, організаційну та педагогічну культуру,
особистісні якості, цінності та педагогічну компетентність;
·
значно розширюється співпраця початкової
школи із сім'єю, з локальним середовищем у процесі навчання та виховання учня ;
·
учень не пасивний, а творчо працює;
·
мають місце описова (якісна) оцінка,
відсутність другорічництва, підтримка учня у процесі переходу з класу у клас;
·
значна увага відводиться педагогіці гри,
театралізації, комп'ютерним заняттям, тренінгу розвитку творчості та ін.
Педагогічна система кожної історичної епохи переживає кардинальні зміни. Сучасна школа та школа майбутнього мають формувати особистість, яка може і хоче вчитись, здатна жити та працювати в умовах ринкових відносин, тому реалізації цих питань потрібно приділяти велику увагу.
«Можливості компетентнісно орієнтованого навчання для підвищення результатів навчання учнів 1-4»
У новому навчальному році заклади загальної середньої
освіти здійснюють організацію освітнього процесу на засадах Концепції «Нова
українська школа» з використанням навчально-методичного забезпечення, що
впроваджувалось з 2018 року. Відповідно, у своїй діяльності педагогічні
працівники можуть використовувати Методичні рекомендації про викладання
навчальних предметів у закладах загальної середньої освіти, що пропоновані у
таких листах Міністерства освіти і науки України: 1 клас – лист Міністерства
освіти і науки України від 03.07.2018 № 1/9- 415; 2 клас – лист Міністерства
освіти і науки України від 01.09.2019 № 1/11- 5966; 3 клас – лист Міністерства
освіти і науки України від 11.08.2020 № 1/9- 430; 4 клас – лист Міністерства
освіти і науки України від 22.09.2021 № 1/9- 482; У цьому листі акцентуємо
увагу на окремих питаннях реалізації можливостей компетентнісно орієнтованого
навчання для підвищення результатів навчання учнів 1-4 класів. Вони визначені
за результатами 27 проведеного ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» у
співпраці з Інститутом педагогіки НАПН України у травні 2021 року дослідження
результатів навчання учнів 4-х класів у 50 закладах загальної середньої освіти
24 областей України та міста Києва. Дослідження
передбачало виконання учнями тесту – комплексної діагностувальної роботи. Її
центральною дидактичною одиницею був текст, з яким прямо або контекстно
пов’язувались усі завдання. Із завдань були сформовані три блоки комплексної
діагностувальної роботи: 1) мовно-літературний; 2) математичний; 3) природничий
і соціальний. З впровадженням Концепції «Нова українська школа» у шкільну
практику характерними ознаками освітнього процесу в початковій школі стали
активна партнерська взаємодія його учасників у пошуково-дослідницькій
діяльності; спрямованість освітнього процесу на формування предметних і
ключових компетентностей; стимулювання внутрішньої мотивації досягати успіху в
особистісному розвитку тощо. Поряд з позитивними змінами в особистісному
розвитку здобувачів початкової освіти (сформованість навичок комунікації,
активність, ініціативність, здатність критично оцінювати інформацію тощо)
визначені певні проблеми в досягненні окремих очікуваних результатів навчання.
Ці результати є необхідними для подальшого успішного поступу у навчанні
здобувачів освіти, тому важливо скоригувати діяльність й створити передумови
підвищення ефективності освітнього процесу. Виявлені проблеми актуалізують
завдання покращення методичної підготовки вчителів до навчання учнів предметам
з мовно-літературної, математичної, природничої і соціальної освітніх галузей,
що має знайти відображення в системі підвищення кваліфікації педагогічних
працівників, зокрема в системі науково-методичної роботи закладу загальної
середньої освіти. У початковій школі мають бути закладені основи ключової
компетентності «навчання упродовж життя». Узагальнення матеріалів дослідження
результатів навчання учнів 4 класів дозволяють припустити, що виявлені проблеми
можуть бути зумовлені недостатньою сформованістю в учнів певних складників
ключової компетентності «навчання упродовж життя», зокрема уміння працювати з
інструкцією до навчального завдання, складати за нею послідовність операцій,
які необхідно виконати, здійснювати самоконтроль у процесі роботи, коригувати
діяльність тощо. Тому на кожному уроці / занятті потребує уваги робота з
формування організаційних умінь (уміння планувати діяльність, прогнозувати
очікуваний результат тощо) та контрольно-оцінювальних умінь (перевіряє
результат і спосіб виконання завдання за зразком, пам’яткою, алгоритмом; знаходить
і виправляє помилку; висловлює оцінювальне судження; здійснює взаємоперевірку
тощо). Для формування в учнів уміння працювати з інструкцією до завдання радимо
націлювати роботу учнів на уважне прочитання / перечитування й усвідомлення як
змісту тексту, так і умови завдання; акцентувати увагу на діях, передбачених в
ній для досягнення очікуваного результату; пропонувати учням спиратись на
інструкцію в процесі роботи над завданням та задля самоконтролю завершення
(повноти виконання) роботи. 28 Привертаємо увагу до питань, що потребують
урахування під час вибору методичних інструментів для опанування програмовим
матеріалом різних освітніх галузей. Результати виконання завдань комплексної
діагностувальної роботи з мовно-літературної освітньої галузі засвідчують, що
більшість учнів розуміють поняття заголовок тексту, пов’язують його зі змістом
прочитаного, що дозволяє зробити висновок про певну сформованість уміння читати
з розумінням, здійснювати нескладні узагальнення за змістом прочитаного.
Водночас у процесі аналізу результатів діагностування навчальних досягнень
учнів виявлено масив питань, які позначилися на якості виконання завдань, як
от: здійснення різноаспектного аналізу змісту тексту, упорядкування логічно
завершених частин тексту, пошук певної інформації та формулювання на її основі
висновків, розрізнення теми й головної думки твору, визначення смислового
навантаження слова, ролі окремих лексичних одиниць у висловлюванні,
застосування різних видів читання залежно від навчальної мети, а також питання,
безпосередньо пов’язані з удосконаленням граматичного ладу мовлення учнів.
Убачаємо, що подолання більшості виявлених проблем пов’язано з проведенням
системної й різновекторної роботи з текстом: аналізом змісту, структури та
мовного оформлення. З цією ж метою важливим є посилення уваги до більш
глибокого опрацювання сутності літературознавчих понять. Підкреслимо, що робота
над текстом має міжпредметне значення та є дієвим інструментом читацької
грамотності – основи подальшого навчання. Для формування вмінь аналізувати та
інтерпретувати сприйнятий на слух або прочитаний текст доцільно використовувати
різні за стилістичним забарвленням тексти (художні, наукові, науково-популярні,
медіатексти). У роботі над такими текстами доцільно пропонувати учням завдання,
що передбачають виокремлення в прочитаному елементів фактичного змісту та їх
використання для встановлення причинно-наслідкових зв’язків, обґрунтування
власних думок, опис почуттів, які викликає прочитаний / прослуханий текст,
упорядкування деформованого / відновлення неповного тексту, а також формування
вмінь висловлювати ставлення до сприйнятого змісту. Зокрема доцільними у роботі
над текстом є завдання, що пов’язані із пошуком інформації за визначеною умовою
та формулюванням на її основі нескладних висновків. Неабияке значення для
розуміння змісту прочитаного має дослідження смислового навантаження слова з
урахуванням його відтінків за контекстом, поєднання слів у лексичні групи,
визначення ролі слів у тексті тощо. Привертаємо увагу до того, що робота над текстом
повинна мати системний характер. Під час вибору форм роботи, видів завдань для
опрацювання тексту слід враховувати, що розуміння тексту залежить від рівня
сформованості навички читання, здатності виконувати мисленнєві операції,
мотивації до читання. Тому обрані завдання мають комплексно забезпечувати
становлення потреби в читанні та розвиток читацького інтересу; формування
навички читання зі спрямуванням роботи на відпрацювання правильності, 29
швидкості, усвідомленості, виразності читання; розвиток умінь аналізувати,
порівнювати, класифікувати, узагальнювати тощо. Для набуття читацького досвіду
важливим є опанування учнями прийомами діалогічної взаємодії з текстом. Задля
цього радимо практикувати завдання на постановку запитань за змістом прочитаного
як після читання, так і в процесі читання, поступово надаючи пріоритетності
запитанням у процесі читання; розігрування діалогів «читач – автор» тощо.
Становленню читацького досвіду також сприятимуть завдання на формування звички
звертатися до тексту щоразу, коли необхідно уточнити інформацію. Для цього
вчителем має бути глибоко продумана система таких запитань / завдань, які б
щоразу спонукали учня перечитувати текст, заглиблюючись у певні деталі. Під час
підготовки запитань за змістом тексту радимо дотримуватися рекомендацій
класичної методики щодо опрацювання змісту: починати запитаннями про фактичний
зміст і продовжувати запитаннями / завданнями щодо причиннонаслідкових
зв’язків, характеристик героїв, висловлення оцінювальних суджень щодо
прочитаного тощо. Також, добираючи завдання для роботи над текстом, учителю
важливо враховувати: розуміння учнями тексту залежить від доступності матеріалу
читання, що залежить від тематичної близькості змісту світосприйняттю учнів,
композиційно-смислової структури твору, лексичного наповнення, синтаксичної
будови, жанрових особливостей тощо. Розробляючи систему роботи над текстом,
учителеві необхідно враховувати, що типовими освітніми програмами передбачено
формування звички використання різних видів читання (ознайомлювального,
вибіркового, переглядового, пошукового, аналітичного) залежно від
комунікативного завдання. Зважаючи на це варто урізноманітнювати навчальні
завдання, що спонукатимуть учнів до застосування того чи іншого виду читання.
На сьогодні практика використання вибіркового, аналітичного читання в системі
роботи з формування навички читання є поширеною в початковій школі і
забезпечена класичною методикою навчання читання. Водночас робота з формування
в учнів навичок ознайомлювального, переглядового, пошукового читання
актуалізується з огляду на сучасні реалії щодо необхідності взаємодіяти зі
значними інформаційними потоками, у тому числі з різних джерел. Зазначимо, що
такі види читання, як ознайомлювальне, переглядове, пошукове, можуть
використовуватися в освітній практиці, коли учні володіють певним технічним
складником навички читання. Тому широке їх застосування в освітньому процесі
можливе в 3-4 класах. Під час визначення місця цих видів читання в системі
завдань рекомендуємо враховувати особливості, у тому числі мету кожного з них.
Метою ознайомлювального читання є загальне ознайомлення зі змістом незнайомого
тексту задля отримання уявлень про тему, місце дії, персонажів, без проникнення
в деталі. Переглядово читають з метою визначення корисності тексту для вирішення
певного комунікативного завдання та прийняття рішення, чи потрібно
опрацьовувати цей текст далі. Таке читання формує здатність 30 самостійно
обирати книгу з означеної теми, тому доцільно радити учням послуговуватись ним
під час вибору інформації для виконання навчального проєкту. Пошукове читання
спрямовують на виокремлення в тексті інформації за певною умовою. Переважно
таке читання передбачає читання інформаційних текстів (оголошення, реклама,
інструкція тощо). Водночас в освітньому процесі з пошуковою метою можуть
опрацьовуватись й інші тексти: знайти опис, підтвердження факту тощо. У такому
випадку пошукове читання співвідноситься з вибірковим. Загалом дидактичну
доцільність використання різних видів читання на уроках (різних навчальних
предметів) визначає вчитель з урахуванням готовності учнів класу до такого
читання та дидактичної мети певного уроку / заняття. Результати діагностування
актуалізують проблему формування в учнів початкової школи комунікативної
компетентності, зокрема її складників, що є орієнтовною основою дії для
застосування навичок усного і писемного мовлення під час спілкування.
Орієнтовною основою дії у таких випадках слугує володіння лексичним складом
мови (з урахуванням вікових можливостей сприйняття мови), правилами граматичних
зв’язків між мовними одиницями, правописними нормами (відповідно до очікуваних
результатів, визначених освітньою програмою), процедурою їх застосування в
усному і писемному мовленні. Системної роботи потребує формування базових
умінь, що впливають на вдосконалення граматичного ладу мовлення учнів: уміння
розпізнавати частини мови, зокрема іменники, визначати їхні граматичні
категорії, граматично правильно вживати їх у мовленні. З огляду на це важливо
приділяти належну увагу формуванню знаннєвого компонента предметної
компетентності, оскільки він є основою для оволодіння учнями її діяльнісним
складником. В умовах компетентнісно орієнтованого навчання знаннєвий компонент
компетентності формується через актуалізацію дієвості знань, тобто їх
постійного використання для виконання різних практико орієнтованих завдань
різних рівнів реалізації навчальної діяльності, дотримуючись моделі поетапного
формування знань, умінь і навичок. З метою забезпечення усвідомленого засвоєння
учнями мовного матеріалу, необхідно в процесі навчання залучати учнів до
активної розумової діяльності, яка передбачатиме виконання певних розумових
операцій, а саме: спостереження за мовними одиницями і явищами, їх аналіз,
порівняння, встановлення причинно-наслідкових зв’язків між ними, узагальнення
своїх спостережень, формулювання висновків. З метою уникнення розриву між
формальним засвоєнням правописного правила і відповідною мовленнєвою дією
важливо створювати ситуації «відкриття» правописних норм, основ граматичного
ладу мови через активне дослідження мовних явищ на практичному матеріалі. При
цьому необхідно спонукати учнів до коментування виконуваних дій, аргументації
висновків. 31 Успішність роботи з формування орфографічних навичок учнів
обумовлюється усвідомленим засвоєнням мовних знань, а також добором
варіативного дидактичного матеріалу, що відображає багатогранність певних
навичок. Однією з важливих умов ефективного становлення орфографічних навичок є
комплексна робота з формування вмінь розпізнавати орфограму за її фонетичними,
фонетико-граматичними чи семантичними ознаками, співвідносити з відповідними
правилами правопису, практично реалізовувати сформовані вміння у процесі
писемного мовлення. Учителю необхідно зважати, що виробленню орфографічної
навички сприяє не частота повторення типової дії, а включення у процес
тренування активної і свідомої діяльності, що передбачає аналіз, порівняння,
вибір, класифікацію тощо. Практична зорієнтованість опанування мовним
складником змісту освітньої галузі зумовлює необхідність використання завдань,
спрямованих на комплексне опанування орфограмами й правописними правилами та
формування вміння застосовувати їх у процесі створення мовленнєвих
висловлювань. Привертаємо увагу до того, що формуванню навичок доречного
використання слів у власних висловлюваннях, виробленню орфографічної пильності
сприяє звичка працювати з різноманітними словниками. Неабияке значення у цьому
має приклад вчителя у зверненні до словників у випадках утруднень у процесі
слововживання. Ефективною формою поліпшення учнівських висловлювань стосовно
їхньої грамотності є аналіз учнівських робіт і групова та індивідуальна робота
над удосконаленням текстів. Також цій меті може бути підпорядкованим
диференційований підхід до перевірки учнівських робіт. З урахуванням готовності
учнів самостійно опрацьовувати результати власної роботи доцільно по-різному
позначати помилки в учнівських роботах (підкреслювати, позначати на полі,
виправляти повністю тощо). Помилку дитина повинна сприймати не як привід для
покарання, а як інструмент активізації її мисленнєвих дій щодо пошуку шляхів
виходу з виявлених утруднень з метою уникнення подібних помилок у майбутньому.
Така робота має сприяти формуванню загальнонавчальних умінь і навичок, зокрема
навичок самоконтролю, цілепокладання, що є основою для становлення ключової
компетентності навчання протягом усього життя. У ході дослідження помічено
загальну тенденцію до зниження рівня графічної вправності. Зазначимо, що до
уваги бралося не каліграфічне відтворення букв, а читабельність написаного та
культура записів. З метою корекції та вдосконалення роботи над формуванням
графічних навичок радимо приділити більшу увагу типам поєднань літер, плавності
письма, доступного його пришвидшення, але за умови збереження правильності
накреслення букв та їх чіткості. Радимо привертати увагу учнів до культури
письма, у тому числі культури оформлення письмових робіт на усіх уроках /
заняттях з української мови та на уроках інших предметів / інтегрованих курсів,
де використовується писемне мовлення. 32 Зауважуємо, що робота з текстом,
опанування мовних одиниць різних рівнів, відпрацювання орфографічних і
графічних навичок школярів мають бути не окремими епізодами в навчальному
процесі, а підпорядковуватись основній меті навчання української мови –
формуванню належного рівня комунікативної компетентності учнів. Для підвищення
якісних показників сформованості досвіду читацької діяльності, комунікативної
компетентності учнів пропонуємо спрямувати роботу з підвищення кваліфікації
педагогічних працівників, у тому числі в межах самоосвіти і методичної роботи у
школі, на оволодіння новими методичними прийомами формування читацької і
комунікативної компетентностей як показників готовності молодших школярів до
продовження навчання в основній школі. Радимо скористатися порадами щодо
формування в учнів 1-4 класів читацької компетентності, запропонованими у
навчальнометодичних посібниках. Аналіз результатів діагностування навчальних
досягнень учнів із математичної галузі засвідчив як низку позитивних зрушень
порівняно з попередніми моніторинговими дослідженнями, в яких брали участь учні
4-х класів, так і проблемні питання у навчанні математики. До числа позитивних
ознак навчальних досягнень можна віднести сформованість в учнів умінь обирати
дані, необхідні й достатні для розв’язання описаної ситуації практичного
характеру; читати й записувати числа; знаходити дріб від числа. Проведене
дослідження актуалізувало задавнену проблему початкової школи – несформоване в
учнів загальне уміння розв’язувати математичні задачі. Під час аналізу результатів
помічено, що на успішність роботи над задачею значною мірою вплинуло вміння
аналізувати текст задачі й будувати на основі аналізу допоміжну модель задачі.
Майже всі учні, які не розв’язали правильно запропоновану складену сюжетну
задачу, що містить знаходження дробу від числа, зупинились під час
розв’язування на першій дії – знаходження дробу, й не завершили пошук відповіді
на запитання задачі. Можна припустити, що до певної міри спрацювала кліповість
мислення сучасних дітей – вони вихопили з тексту символ – дріб, який
вирізняється іншим графічним зображенням, а далі чи не вчиталися в умову, чи
забули, про що йшлося. Проте більш очевидними є вади, пов’язані з недотриманням
методики роботи над задачею. Виявлена проблема зумовлює необхідність значною мірою
посилити увагу до цього питання; у практичній діяльності зосередитись на
опрацюванні з учнями кожного етапу роботи над задачею: аналіз змісту задачі
(виділення умови й запитання, числових даних і шуканого, встановлення зв’язків
між ними); подання результатів аналізу тексту задачі у вигляді допоміжної
моделі (схематичного рисунка, короткого запису в схематичному вигляді, таблиці,
креслення); складання плану розв’язування задачі за результатом аналітичного /
синтетичного пошуку розв’язування або актуалізації загального способу
розв’язування типової задачі; запис розв’язання задачі з поясненням дій;
відповідь на запитання задачі; перевірка розв’язання. Акцентуємо увагу, що
важливо спонукати учнів до обґрунтованих пояснень взаємозв’язків між 33 даними
і шуканим задачі, дій розв’язування, а також не упускати етап перевірки,
акцентуючи увагу, чи відповіли на запитання задачі. Також у дослідженні
виявлено проблеми, пов’язані із застосуванням формул для знаходження площі,
периметра геометричної фігури, із позначенням площі і периметра фігури
відповідними найменуваннями, що можна пояснити не лише неуважністю учнів під
час запису величини, а й нерозумінням сутності вимірювання величин. У зв’язку з
цим доцільно посилити практичний бік тем, пов’язаних із обчисленням площі і
периметра геометричних фігур; у системі науково-методичної роботи з учителями
приділити увагу методиці опрацювання величин. Для покращення обчислювальних
навичок необхідно не лише збільшити кількість вправлянь у обчисленнях на уроках
математики, а й відкоригувати методику формування прийомів виконання
арифметичних дій. Слідуючи міжнародним тенденціям стосовно підходів до цього
питання, рекомендуємо звернутися до теорії формування розумових дій, згідно з
якою кожен етап розкриття способу виконання дії опрацьовується ретельно з
обов’язковим коментуванням учнями кожної операції, уникати передчасного
скорочення дії. Також рекомендуємо цілеспрямовано звертати увагу на операційний
аспект виконання завдань, що передбачають роботу з даними. Результати діагностування
навчальних досягнень учнів із природничої освітньої галузі актуалізують як
проблему формування в учнів загальнонавчальних умінь і навичок, що є
складниками ключової компетентності навчання упродовж життя, так і проблему
опанування складниками природознавчої та екологічної компетентностей. Зокрема
дослідження актуалізувало потребу у посиленні роботи, спрямованої на розвиток
умінь здійснювати логічні операції (аналіз, порівняння, узагальнення,
класифікацію), що наскрізно може відпрацьовуватися на навчальному матеріалі
різних предметів вивчення та інтегрованих курсів. З огляду на це важливо
приділяти належну увагу створенню умов для активної участі учнів у різних видах
навчальної діяльності, в тому числі в груповій / командній роботі, що
передбачає опрацювання завдань природознавчого та екологічного спрямування.
Системності й урізноманітнення потребує робота, спрямована на практичне
оволодіння прийомами порівняння і класифікації об’єктів довкілля, формування в
молодших школярів умінь встановлювати причинно-наслідкові зв’язки тощо. Така
робота повинна мати місце на уроках різних предметів вивчення. Зокрема на
уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ» доцільно її проводити на
матеріалі про взаємозалежність тіл і явищ природи, природи і господарської діяльності
людини тощо. Радимо створювати проблемні ситуації, спонукати учнів до
висловлювання власних ідей, певних припущень, обговорення тем у невеликих
групах, формулювання у формі суджень певних висновків тощо. Загалом будь-яка
навчальна робота, яка пропонується учням, має орієнтувати їх на практичне
застосування здобутого навчального досвіду. Дослідження дозволило комплексно
діагностувати розуміння важливості збереження природи для сталого розвитку
суспільства, зорієнтованість 34 поведінки на дотримання природоохоронних правил
через вияв емоційноціннісного ставлення до природи та її вивчення у власному
висловлюванні. Його результати актуалізують проблему формування в учнів
екологічної культури. Зокрема відповіді учнів щодо основних природоохоронних
заходів (а саме: щодо збереження тварин діти називають підгодовування тварин, в
поодиноких випадках – створення резервацій для них) свідчать, що поза увагою
залишається збереження середовища існування тварин, зменшення впливу людини на
довкілля тощо. Тому під час наповнення освітнього процесу різними видами і
формами навчальних активностей необхідно обов’язково враховувати той зміст,
який повинні діти опанувати. Зокрема стосовно зазначеної проблематики типовою
освітньою програмою передбачено, що здобувач початкової освіти наводить
приклади природоохоронних заходів, пропонує способи зменшення негативного
впливу людини на природу тощо. Зазначені дії не знайшли своє відображення в
роботах учнів. Для попередження й уникнення подібних проблем радимо під час
підготовки до уроку / заняття користуватися освітньою програмою, за якою працює
заклад освіти. Це дозволить зміст навчальної діяльності спрямувати на
досягнення очікуваних результатів навчання. Навчальний проєкт як інструмент
залучення учнів до пошуководослідницької діяльності й організаційна форма, що
сприяє набуттю як предметних, так і ключових компетентностей, став візитівкою
інноваційних змін, які увійшли в шкільну практику. У зв’язку з цим комплексною
діагностувальною роботою була передбачена діагностика сформованості уміння
визначати мету спільної роботи відповідно до поставленого завдання, планувати
роботу групи, зокрема свою участь, працювати у групі. Дослідження дозволило
зробити висновок про те, що діти мають уявлення про навчальний проєкт як
завдання, що передбачає пошук і представлення інформації. Водночас учні у своїх
висловлюваннях писали про підгодовування тварин (природоохоронні заходи), однак
не згадували про те, як працює група чи вони самі у цій групі. Це свідчить про
те, що учні або не вчиталися у завдання, або відсутність опису роботи в групі
може бути зумовлена тим, що діти в роботі над проєктами більше є керованими
вчителем, ніж тими, хто проявляє самостійність в організації роботи над
навчальними завданнями. Для подолання труднощів у вияві організаційних умінь
учнів, навичок комунікації в групі, підготовці власного висловлювання на
зазначену тему доцільно більшої значущості надавати процесу підготовки
навчальних проєктів, створенню умов для вияву самостійності учнів у прийнятті
певних рішень. Під час організації роботи учнів над навчальними проєктами
радимо всеохоплююче використовувати його дидактичну потужність як навчального
завдання. До того ж не лише для вияву умінь застосовувати набуті предметні
знання й навички їх практичного використання, а й для формування
загальнонавчальних умінь і навичок, здатностей організовувати свою роботу,
розробляти тактику вирішення проблеми, забезпечувати послідовне її дотримання;
комунікувати, співпрацювати, розраховувати сили, здійснювати поточний
самоконтроль, коригувати роботу тощо. 35 Для того, щоб дитина могла справлятися
з такими завданнями, важливим є вибір тем для проєктної діяльності. Вони мають
бути близькими світосприйняттю учнів, актуальними, такими, що базуються на
опанованому програмовому матеріалі і водночас забезпечують розширення уявлень
учнів з теми, що вивчається. Загалом пропонована для навчального проєкту тема
має активізувати пізнавальний інтерес, сприяти умотивованості роботи, розвитку
творчості, зумовлювати досяжність очікуваного результату. Привертаємо увагу
педагогів до того, що навчальний проєкт дозволяє поєднати пізнавальну,
дослідницьку та перетворювальну діяльність, що відкриває можливості для
врахування індивідуальних особливостей учнів під час розподілу завдань між
виконавцями навчального проєкту. Необхідно навчати учнів брати на себе ту роль
у роботі групи, яка їм цікава, яку вони можуть виконати, виконанню якої вони
можуть навчити інших. Учитель має зорієнтовувати на такий вибір, допомагати
учневі зрозуміти власну спроможність виконувати те чи інше завдання. В
організації роботи над навчальними проєктами слід дотримуватися принципів:
системності активності (активне включення учня в діяльність); продуктивності
(прагматична спрямованість діяльності); технологічності (виконання взаємозумовлених
навчальних дій у чітко визначеній послідовності); саморозвитку; урахування
набутого учнем досвіду; зв’язку дослідження з реальним життям; співробітництва
й партнерства. За таких умов проєктна діяльність сприятиме загальному розвитку
учнів, формуванню в них предметних та ключових компетентностей, наскрізних
умінь за умови пробудження в кожного власної позиції «хочу – можу – буду»
Вивчаємо Державний стандарт нової української школи
Планування
навчальних видів діяльності для досягнення очікуваних результатів в мовно –
літературній освітній галузі
Головна ідея Нової української школи і нового
Стандарту зокрема – навчання, побудоване на компетентностях. Ідея нової школи –
від школи знань до школи компетентностей.
Тобто не знання заради знань – а вміння їх застосовувати в реальному житті.
Якщо ще стисліше: не що ти
знаєш – а як ти цим вмієш користуватися. Саме тому в Стандарті
постійно вказуються прив’язки до досвіду дитини та можливостей застосувати
здобуті знання на практиці.
Державний
стандарт початкової загальної освіти, за яким вже вчаться першокласники з 1
вересня, визначає спільні очікувані результати, які учень має досягнути за певний період. А шляхи
досягнення цих результатів – тобто навчальні програми – можуть бути різними.
Ось, наприклад,
кілька конкретних очікуваних результатів з мовно-літературної освітньої галузі.
Наприкінці 4-го класу дитина вже “обґрунтовує своє ставлення до усного повідомлення,
наводячи приклади з власного досвіду, а також спираючись на набуті знання”, та “вступає
і підтримує навчальний діалог на теми, пов’язані з важливими для дитини
життєвими ситуаціям
Навіщо
вводиться інтеграція?
Дитина в ранньому віці сприймає світ
цілісно, а не по - предметно. Тому навчання в початковій школі буде
інтегрованим – предмети будуть об’єднуватись довкола цікавих для дитини тем чи
проблем. Під час інтегрованого навчання діти вчаться бачити цілісну картину
світу, а не тільки його окремі фрагменти. Інтегроване навчання дозволяє вчителю
та учням виходити за межі окремого навчального предмета, окремої освітньої
галузі, краще зрозуміти сутність об’єкта чи явища в контекстах різних
навчальних предметів.
Теми для викладання змісту в рамках
інтегрованих курсів можуть обирати як вчитель,
так і діти.
Наприклад, вийшов фільм про Супергероя, який
зацікавив дітей. Вчитель бере цю тему, ставить задачі і проблемні ситуації,
через які розвиваються предметні навички. Скажімо, “за скільки часу Супергерой
може дістатися з одного будинку до іншого, аби допомогти дівчинці?”. Або
“напишіть листа Супергерою”.
При цьому, розвиваються базові навички
з читання і письма – але робиться це набагато ефективніше через ті речі, що
цікаві дітям і не відірвані від їхнього життя.
Як користуватися Стандартом?
На основі цього Стандарту вчителі самостійно,
чи об’єднавшись у групи, створюють навчальні програми. Така навчальна програма
предмету або ж курсу описує його зміст відповідно до конкретних очікуваних
результатів, підходи до інтегрування, засоби оцінювання учнів тощо.
Свобода
вчителя за новим Стандартом
Вчитель розробляє навчальну програму та
здійснює календарне планування у довільній формі. Це календарне планування
визначає послідовність і тривалість ігор, занять, уроків тощо, а також
співвідношення часток освітніх галузей, які реалізуються через інтегровані
курси. Так само вчитель сам визначає, як розпоряджатись 20% резервного часу. (
Водночас варіативність реалізується через зарезервовані 20% навчального часу,
які вчитель може використовувати на свій розсуд (на закріплення матеріалу, для
допомоги дітям, які не встигають за навчальною програмою, або ж для опрацювання
теми, яку пропонують діти)У тексті зазначається: “Компетентнісний потенціал кожної освітньої галузі
забезпечує формування всіх ключових компетентностей”. За словами Романа Шияна, це одна із
найважливіших
тез, що є в Стандарті, адже дозволяє розвивати одну й ту ж
компетентність наскрізно через усі освітні галузі.
Окрім того, Роман Шиян зазначає: “Ми намагалися побудувати Стандарт так, щоб усе
починалося від зацікавленості дитини. Щоб вона починала
досліджувати те, що її зацікавило, щоб брала в руки книжку, яка її зацікавила і від того
розбудовувати культуру дослідження чи читання”.
Передбачається, що вчитель, плануючи урок,
підбиратиме навчальну діяльність таким чином, аби вона допомагала досягати один
або одразу кілька обов’язкових результатів. Усі ж результати всіх освітніх
галузей формуватимуть 11 ключових компетентностей.
Тематичне навчання – це
навчання на основі інтеграції змісту навчального матеріалу з різних навчальних
дисциплін навколо однієї теми.
В Україні запроваджуються різні моделі
тематичного навчання для початкової школи. За цими моделями тема вивчається
впродовж дня, а такий день називається «тематичний день», впродовж тижня –
тематичний тиждень або кількох тижнів, як тематичний блок.
Отже, можна визначити такі тематичні
моделі:
Модель
1. Поєднання предметного та інтегрованого навчання.
За такою моделлю учні вивчають
окремі навчальні предмети, такі, як навчання грамоти, математику, «Я досліджую
світ». На предметних уроках вчитель використовує міжпредметні зв’язки.
Навчальний зміст інтегрується у межах кількох навчальних предметів навколо
однієї теми за вибором вчителя. Кількість тематичних днів, проведений впродовж
місяця може відрізнятися. Це залежить від особливостей та рівня підготовки
класу. Зазвичай вчителі планують проводити 2 – 3 тематичні дні на місяць.
Ключова ідея – знайти
оптимальне поєднання предметного та інтегрованого навчання. Предметне навчання
формує базові знання, уміння й навички, а інтегроване спрямоване на формування
цілісної картини світу.
Реалізація між предметної
інтеграції навчання відбувається на рівні формування навичок та цінностей дитини.
При цьому активно застосовуються педагогічні технології «Щоденні 5»,
(педагогічна технологія читання і письма) «Щоденні 3» (педагогічна технологія
навчання математики), «Стратегії розвитку критичного мислення» та інші методики
активного навчання.
Модель
2. Інтеграція навчання за тематичними тижнями.
Одиницею навчання є
тематичний тиждень. Учитель самостійно визначає зміст та послідовність вивчення
тем, характер та рівень інтеграції навчального матеріалу з різних навчальних
дисциплін. Тему тижня краще сформулювати у вигляді ключового слова чи
словосполучення або проблемного запитання.
Плануючи очікувані
результати за тематичними тижнями вчитель має відповісти на запитання:
1.Який пропонований зміст з
кожної освітньої галузі потрібно включити в кожен тематичний тиждень?
Наприклад, з мовно –
літературної освітньої галузі вчитель планує розгляд букв в певній
послідовності для формування навички читання, які вміння і навички будуть
формуватися впродовж усіх тижнів, у якій послідовності. Наприклад, з мовно –
літературної освітньої галузі учні можуть вивчати, як працювати з медіа –
текстами та вчитися визначати в текстах ключові слова.
2. Як часто буде
здійснюватись моніторинг результатів навчальної діяльності, у якій формі.
Учитель може вносити зміни
в планування впродовж року, якщо це потрібно для ефективної роботи класу.
При плануванні окремого
тематичного тижня учитель може змінювати співвідношення змісту навчального
матеріалу різних освітніх галузей в одній темі впродовж тижня. Але вчитель має
розуміти, що він має дотримуватись сумарної кількості годин на окремі навчальні
предмети, освітню галузь на кінець кожного семестру. Очікувані результати теж
можуть коригуватися.
Три важливих складових, що
має визначити вчитель, плануючи тематичний тиждень:
·
Що учні мають почути, прочитати,
переглянути, дослідити або пізнати іншим способом.
·
Якими навичками мають оволодіти;
·
Які великі ідеї мають зрозуміти
учні у процесі розглядання теми.
З чого розпочати планування
тематичного тижня? З вибору теми чи з’ясуванні очікуваних результатів?
Традиційно планування
тематичного тижня розпочинається з вибору теми та його змістового наповнення.
Планування
тематичного тижня
1.
варіант
1.Вибір теми, змістового
наповнення.
2. Визначення очікуваних
результатів
І на основі змісту очікуваних
результатів іде вибір діяльності. Але не все так просто. Ви можете планувати
тематичний тиждень з:
2. Визначення
очікуваних результатів.
3. Вибір
теми, змістового наповнення.
І тоді планувати вибір
видів діяльності. При такому підході пріоритетними є очікувані результати у
вигляді умінь і навичок, які мають набути учні у процесі вивчення теми. А
змістове наповнення та види діяльності сприятимуть отриманню цих результатів.
Вибираючи тему тематичного тижня вчитель має орієнтуватися на запити учнів і на
очікувані результати програми.
Очікувані результати, тема,
види діяльності. Який шлях би ви не обрали, вам потрібно буде продумати всі
складові. На початку навчального року учителю треба подумати, яким чином він
досягне очікуваних результатів впродовж усіх навчальних тижнів. Очікувані
результати кожної освітньої галузі відображено в Типових освітніх програмах
відповідно до Державного стандарту початкової освіти.
Модель
3. Інтеграція навчання за тематичними блоками.
Тематичні тижні об’єднують
у тематичні блоки. Сюди, як правило, входить 2 – 3 тематичні тижні. Вчитель
обирає теми самостійно. Орієнтується на власне бачення логіки навчання та
інтересів дітей.
Вивчаючи
можливості інтегрованого навчання, можна зробити висновок, що за цією методикою
— майбутнє. Змістовні та цілеспрямовані інтегровані уроки вносять у звичайну
структуру шкільної освіти новизну, оригінальність, сприяють формуванню цілісної
картини світу, розгляду предмета з кількох сторін, дозволяють систематизувати
знання, створюють сприятливі умови для реалізації особистісно орієнтованого,
розвивального навчання молодших школярів
У 1 класі діти вивчають
українську мову. Мета початкового курсу мовно – літературної освітньої галузі –
розвивати особистість дитини різними засобами мовленнєвої діяльності, а також формування
ключових компетентностей: комунікативної та читацької. Це одна з пріоритетних
цілей навчання.
У Державному стандарті
початкової освіти зазначається «Вільне володіння державною мовою, що передбачає
уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття,чітко та аргументовано
пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення
ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність
вживати українську мову в різних життєвих ситуаціях».
Як діти вивчають мову? По
різному. Вони слухають, як читають дорослі, спілкуються з однолітками,
сприймають медіа, відео, фото, ігри тощо. Так діти опановують доцільність
поведінки від побаченого і почутого.
Завдання 1 класу – навчити
учнів бути читачами і письменниками. Читачами тому, що діти мають навчитися
читати цілими словами в індивідуальному темпі, письменниками тому, що учні
вчаться письмово занотовувати свої думки та почуття на відповідному рівні.
Важливо, щоб учні на уроках знайомилися з текстами, які стосуються їхніх
особистих читацьких інтересів. Тексти можуть бути художніми, науково –
популярними, інформаційними. Також можна слухати аудіо, читати та переглядати
друковані та медіа продукти. Це можуть бути енциклопедії, художні книги з
ілюстраціями, сантреки до мультфільмів, афіші. Вони також сприяють розвитку
читацької мотивації.
Сучасні діти живуть в
інформаційному суспільстві і на них впливає медіа. Більшість першокласників вже
активно користуються комп’ютерами, різними гаджетами. Дорослі намагаються контролювати
прогулянки дітей по Інтернету і мріють, що вони колись зможуть вільно і
безпечно ним користуватися. Отже, формування медіа грамотності учнів – це одне
з важливих шкільних завдань.
Типові освітні програми
містять змістову лінію «Досліджуємо медіа». Таку роботу вже важливо розпочати в
1 класі. Дітям складно відрізнити реальність від фантазії. Діти вірять тому, що
бачать і чують. Вони довіряють екранним героям, рекламам. Це робить їх особливо
вразливими до негативних думок.
Типова освітня програма
передбачає ознайомлення школярів з основами медіа грамотності. Діти вчаться
розрізняти межу між реальним світом і світом медіа. Вони вчаться аналізувати,
оцінювати медіа – тексти, фільми, мультфільми. Інформаційний світ – це світ
медіа. Грамотна людина володіє мовою, а медіа грамотна – світом.
Використана література
4. Савченко О. Я..
Дидактичні особливості інтегрованих уроків// Дидактика початкової школи. – К.:
«Генеза», 2002.- с. 260 – 267.
5. Новий
Державний стандарт початкової освіти, затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 21 лютого 2018 року, № 87
6. Матеріали
навчальних лекцій на платформі онлайн – курсу «Едера».
Немає коментарів:
Дописати коментар